Творчі зустрічі "РАЗОМ"

"Перли поперли" - презентація книги пародій Івана Гентоша

7 березня у приміщенні громадської організації «Разом» відбулася літературно-мистецька зустріч – презентація збірки поетичних пародій Івана Гентоша «Перли поперли», що вийшла друком у видавництві «Каменяр».
Взагалі, жанр пародії – досить специфічний, і вимагає від поета відповідно специфічного таланту. У передмові до видання Заслужений діяч мистецтв України Микола Петренко відмітив, що Іван Гентош у повній мірі володіє таким даром. Його пародії  майже не переступають межі дружнього дотику, щирої посмішки. Очевидно, це зумовлено, крім усього, і дружнім ставленням Івана Гентоша до поетів, вірші яких  він пародіює.

Тому цілком закономірно, що атмосфера, в якій проходила зустріч, була надзвичайно приязною і теплою. Поети, пародії на чиї вірші увійшли до збірки, з неприхованим задоволенням читали свої твори і разом з усіма насолоджувалися влучним, надзвичайно дотепним та щирим гумором пародій. Так, власні твори із збірки читали Богдан Гордасевич, автор і виконавець естрадних пісень Михайло Дубецький, Оксана Лозова, Олександр Марушко, Ірина Токарська та інші.

Ірина Токарська, яка майстерно виконала ілюстрування збірки «Перли поперли», розповіла про роботу над художнім оформленням.

Теплоти та піднесеності в атмосферу творчої зустрічі додали виступи співака та композитора Тараса Мазура.

"Це - Я!" - інтернет-журнал для активної та цілеспрямованої молоді

Не напирай так, Іване!

Унікальність представлення книги пародій Івана Гентоша "Перли поперли", яка відбулась 7 березня 2010 р. у львівському конференцзалі на вул. Наливайка 5 в рамках проекту "Творчі зустрічі "Разом", була не тільки в тому, що на теперішній кризовий час кожна поява нової української книги є унікальною. А вся унікальність у тому, що поява книги гумору з віршами-пародіями в Україні є дуже велика рідкість, не кажучи  вже про унікальність події як на теперішні дещо депресивні настрої після виборів Президента України.
Але ж ми - українці! Сміхом проти лиха! Чи не тому зал був переповнений, що людям хочеться жити творчо і весело, а не перейматись одними проблемами сьогодення.
Переповідати про зустріч, особливо якщо ти був на ній не просто глядачем-слухачем, а одним з ведучих - це в край важка справа. Мої особисті враження переважно позитивні, тому що публіка була дуже прониклива і чуттєва на кожен виступ і навіть репліку. Панував веселий, жвавий настрій, а для ведучих це просто чудова аура для роботи, коли якісь невеличкі проблемки і неув’язки стають приводом до ще більшого гумору і сміху.
Тому як ведучий заходу, я щиро вдячний Івану Гентошу за його ініціативу і значну працю, а також власне меценатство при далеко не мільярдних статках в кишені, але проте багато-багато трильярдному багатстві душі! Молодчина Іван, бо діє за принципом:  хочеш свята? То чого чекаєш? Візьми і сам зроби його! Тож дякуємо дуже тобі, друже, за це веселе свято!
Далі переходжу від вступного конферансу до конкретного огляду події і почну з представлення автора: Гентош Іван Михайлович народився в 1957 р.. в найменшому місті України - Угніві, що на Львівщині. За фахом радіотехнік, закінчив Львівський політехнічний інститут, цільову аспірантуру Московського Енергетичного інституту. Трудовий шлях  з 20 років роботи - пов'язаний із Львівським науково-дослідним радіотехнічним інститутом, де займався розробкою радіоелектронних систем і пристроїв, провідний інженер-електронщик. Останні два роки працює над розробкою сучасного медичного обладнання електротерапевтичного напрямку в Львівському науково-дослідному інституті медичної апаратури. Ще з шкільних років захоплюється літературою і поезією. В різних виданнях неодноразово публікував вірші і пародії. Останнім часом працює переважно в жанрі пародії. Підготував до друку кілька збірок. Член літературно-мистецького об'єднання "Сходи".
Тепер для підвищення рейтингу презентанта його треба обсипати пелюстками троянд і часточками золотого дощу у вигляді поважного золотого слова поважних людей: отже "Кілька слів про Автора" від патріарха львівських письменників Миколи Петренко, заслуженого діяча мистецтв України, члена Національної спілки письменників України: "Поет, який вирішує присвятити своє перо пародійному жанру, звичайно ж мусить мати окрім поетичного хисту ще й здатність вловлювати у віршованому тексті приховані невідповідності, малопримітні алогічності, кумедні зіткнення, - з тим, щоб при певному переосвітленні представити парадоксального відповідника. Мені здається, Іван Гентош володіє таким даром. Це, передовсім, помічається у виборі ним пародійованих віршів, - тож як результат маємо химерно-кумедну трансформацію того чи іншого твору певного автора. Для Івана Гентоша це, як правило, ті, кому він симпатизує, кого вважає близьким і рідним. Тож його пародії майже не переступають межі дружнього дотепу, щирого усміху, приязного підколювання. Можливо, це звужує коло гумористичних можливостей, - та однак же простору для маневру залишається досить. Щоправда, критерій відбору пародійованих творів базується переважно на поезії новітній, часто аж химерній, - і тоді утворюється ситуація, коли пародійований текст і саму пародію можна поміняти місцями, і читач навряд чи зауважить таку підміну. Сподіваємося, що книга пародій Івана Гентоша зацікавить читацьку спільноту, знайде в ній своїх поціновувачів"
Від себе особисто хочу підтвердити, щодо точності цих висновків, як і дійсно не раз було, що коли Івану приходилось в нашій компанії читати вірші й пародії, то він особливим наголосом казав "А тепер - пародія", бо ж ми вже сміялися від одного читання обраного ним вірша, але поза тим його пародія найчастіше була веселішою, а що головне - влучною. Варто навести приклади для цього і я скористаюсь простим прикладом - почну з себе! Тобто з свого літературного образу Жоржа Дикого, творчість  якого не обминуло дошкульно-дружнє перо Івана Гентоша.
 
Кретин і критичність
 
Оце так-так! Оце дива!
Осляча в мене голова!
Ще й грива, як в макаки,
і пика задаваки!
І гонору, дай Боже, -
могила не поможе.
 
А звуть мене людина,
та в тому я не винна.
 
(Жорж Дикий Мотлох: Львів, 2008)
 
Пародія Івана Гентоша
 
Ура! Людина я! Дива!
Хоча й осляча голова...
Яка в макаки грива? -
Вона і так щаслива.
 
На що в люстерку схожий? -
Могила не поможе.
То пика всьому винна!
А так, як всі - людина...
 
Приклади впливовіші кількісно, тому наводжу ще один з віршів
 
Ні
 
Туди, туди, де є земля...
Куди? куди? - далеке Я...
А ми? а ми? - не можна вам.
Чому? чому? - багато драм.
 
Багато гам, багато ням -
не можна вам і навіть нам,
тому що там, так-так - це там:
не можна вам, не можна нам...
 
(Жорж Дикий Мотлох: Львів, 2008)
 
Пародія Івана Гентоша
 
Що можна нам - не можна вам,
Захочу - ні, захочу - дам...
Коли? Кому? - Далеке Я...
Болить голівонька моя.
 
Вже б не завадило сто грам,
А потім, звісно, трохи "ням".
А ми? - А ви? Не можна вам!
А, втім, вділю, бо я не хам...
 
Продовжуючи конферанс, надаю слово ще одній поважній особі з далекого американського континенту, де також знають про творчість нашого уславленого пародиста і про нього сказав своє золоте слово Іван Тимчак, україніст з Нью-Йорка:
"В астрономії все просто - є зірки першої, другої і третьої величини, кожна сяє у певному, ніби відведеному для неї, секторі неба. І навіть комети, що з'являються доволі рідко, рухаються по добре відомих, заздалегідь вичислених орбітах. Їх можна вирахувати, дочекатися і спостерігати.
В поезії взагалі, а особливо в поезії сатирико-гумористичного спрямування, на радість, такої однозначності нема. І тому особливо приємно було запізнатися зі збіркою поезій-пародій Івана Гентоша "Перли поперли". Власне поезій-пародій, а ще влучніше було б сказати - пародійних переспівів. Найнеймовірнішим чином змінюючи сюжетну канву оригіналу автор влучно і вміло переносить героїв віршів у інші, кумедні, але реальні життєві ситуації та обставини. І герої живуть там своїм життям, таким зрозумілим для нас - кохають, дружать, чаркуються, обманюють... І це все не тільки правдоподібно, а, дякуючи життєвому досвіду автора і особливому гумористичному куту зору на реальність, виглядає ніби щойно вихоплене з життя - з автобусної зупинки, з супермаркету, з сусідського городу...
Добра порція гумору нікому не зашкодить? Я хотів би підкреслити - добра порція доброго гумору. Доброго у розумінні якісного і в розумінні доброзичливого. Як до героїв поезій-оригіналів, так і до їх авторів. Тільки сатира, тільки сміх і тонке, вміле балансування на межі недоказаного.. І, зазвичай, неочікуваний, влучний, родзинковий фінал. У цьому особлива прикмета творчості автора. Саме так і були сприйняті матеріали збірки знаною мною Бруклінською діаспорою. І ще, завдячуючи збірці, наш читач зможе зустрітися з цілою когортою львівських поетів, а з деякими з них познайомиться вперше. А загалом хочеться побажати автору наснаги творчої! Чекаємо пової комети!"
 
Тут влучно зазначено, що автор пародій Іван Гентош не роздрібнює свій талант на окремі двозначні рядки чи строфи, висмикнуті з віршів поетів, а глобально вихоплює цілі вірші! На що також зауважила у своєму виступі відома львівська поетеса Галина Скірська: "Разом з пародіями Івана я можу вважати, що й у мене вийшла збірочка моїх віршів!"
Справді перед нами в книзі Івана Гентоша "Перли поперли" є одночасно і альманах, і рекламний проспект провідних львівських поетів, але при тому всьому це є цілком авторська самобутня книга, з чим і вітаю презентанта!
Привітали «винуватця події» чимало з присутніх на творчому заході, у тому числі значний гурт з  поетів-"жертв" пародиста, які зачитували свої оригінали віршів особисто, щоб потім Іван Гентош веселив всіх читанням своєї пародії. З таких були Богдан Трач, Ірина Токарська, Михайло Дубецький, Оксана Лозова, Олександр Морушко, а також автор цього допису. Дозволю на праві "своя рука - владика" навести ще одного вірша та пародію з представленої книги "Перли поперли"
   
Етюд
 
Листок жовтіє на землі...
....чарівна витонченість листу,
неначе золото в багні
осінніх смутків падолисту.
 
Я смуток осені люблю,-
люблю тривожний цей неспокій...
Опале листя не топчу
і роблю пару зайвих кроків.
 
Сіріє далеч позаду...
Хто знає: скільки маю жити?
Ось дощ іде... Ось я іду...
Чи ж варто з прикрощів тужити?
 
Жовтіє листя навкруги...
І на щоці сльоза зависне -
невже й моє життя в багні
ніколи золотом не зблисне?
 
(Жорж Дикий Мотлох: Львів, 2008)
 
Пародія Івана Гентоша
 
Щось неспокій тривожить душу,
Листя жовте чомусь опадає,
Зайві кроки зробити ще мушу,
А куди, то і сам не знаю.
 
Я іду із дощем під руку,
Тішить думка - ще буду жити,
Як не питиму ту отруту,
Що на "Сходах" захочуть налити.
 
В сіру далеч спливають роки,
А навколо життя босяцьке,
Я люблю цей тривожний неспокій,
Коли пахнуть в "Арт-барі" пляцки.
 
А як що - то сльоза зависне...
Я старанно багно обхожу.
Не дождетеся! Жорж ще свисне!
Я ще довго і творчо можу!
 
Отож бо! З повагою, Богдан Гордасевич.
м. Львів

Відкрийте душу - «Перли – поперли»

    Не встигли ще учасники вечора «Таємниці життя» і члени громадського об'єднання «Разом» виринути з насолоди вражень заходу, що минув, як милий голос Іванки Семен вже звучав у телефонній слухавці, запрошуючи на наступну зустріч. Але це не засмучувало нікого. Нова творча подія в «Разом», хоч і позапланова, була надзвичайно бажаною.
    До офісу ГО «Разом» заносилися акуратно загорнуті тугі пакунки, які здавалося, перетупували з ноги на ногу, чекаючи свого відкриття.
    І це відкриття відбулося 07.03.2010 р.
    На столі трьома акуратними стовпцями новесенькі книжки у твердих обкладинках з написом: Іван Гентош, пародії «Перли – Поперли». Мимоволі тягнеться рука до якісно виготовленого поліграфічного продукту. Листаю: мірні розміри, підбір шрифтів, паперу, кольору. Як ілюстратору пародій цікаво побачити свою графіку в об’ємі книжки. Ніби непогано.
    Спільний наш друг – завжди жартівливий Іван – хвилюється. Співведучі вечора Іванка Семен і Богдан Гордасевич намагаються поєднати усі частини приготувань в єдиний колаж, і ось він початок.
    Слово голові ГО «Разом» Володимиру Маліновському, який налаштував аудиторію на позитивний лад, побажав єдності в усіх починаннях та подякував всім, хто допомагає організовувати зустрічі «Разом».
    А дальше – озвучування Гентоша: пародії, пародії, пародії, які, за словами заслуженого діяча мистецтв України Миколи Петренка, «майже не переступають межі дружнього дотепу, щирою усміху, приязного підколювання».
    І ця сила позитиву, дружелюбність автора і аудиторії у відповідь, шарм у слові -  задали презентації настрою заспокоєння, майже родинного затишку, жартівливого стану думки. «Добра порція гумору нікому не зашкодить. Я хотів би підкреслити – добра порція доброго гумору. Доброго у розумінні доброзичливого», - шле свій відгук на новоспечену книжку україніст з Нью–Йорка – Іван Тимчак.
    Усю цю густину мовленого смачно розбавляли авторським співом Тарас Мазур, Михайло Дубецький, Олесь Царук, Марія Сисун, Оксана Романів.
    Серед виступаючих – друзі, співавтори, родичі: упорядник книжки сестра автора Любов Сокиринська, сестра – поетеса з Угнова Надія Канюка, автори, поетичні рядки яких підпали під гумористичне Іванове перо.
    Тепер це за честь – «пропародіювати » свій віршик-другий у Гентоша, львівського творця пародійного жанру.
    Був би Пегас. І тоді :
    Прогоню по невкладених римах,
    По невдалих метафор стерні.
    Він до довгої праці не звиклий,
    Косить очі – чи бігти, чи ні ?  
    Бігти, Пегасику, бігти. І допомагати везти своєму господарю належну ношу українського жартівливого слова – забутого сьогодні, затертого, підміненого чужоземними формами подачі смішного (часто відверто вульгарними, недотепними і непотрібними українцеві).
    А тут:
    •   Іде до мене милий, довго йде…
         І дочекалася. Накінець приліз;
    •   Мене послали вкотре в гастроном,
         Бо вкотре закінчився почастунок ;
    •   То пика всьому винна!
         А так, як всі – людина;
    •   Прокиньсь коханий! Спиш немов ховрах;
    •   Ти моє біле гусятко
          В цьому божевільному світі;
    •   Де та противна зелена істота,
        Та, що не має ні серця, ні страху?;
    •   Я, мов мандрівник, завалюся до хати;
    •   Був я вчора задуже живий,
        А сьогодні, ну просто мертвий…
    •   Прийшов ти пізно – лютий і голодний…
    •   Ще володію в полях кукурудзою,
         Бульбою в полі…
    •    Менше би пити – то гарний урок,
          Що ж, не останній.
Смачно, по-земному зрозуміло, по-українськи пережито, вистраждано. Залишається лише сміятися так, як тільки вмів завжди сміятися наш народ над собою – на повні груди, на повен голос і без каменя за душею. І лише в такому світі, і в такому світлі живе доброта, всепрощення, а отже єднання в одне коло. Будьмо РАЗОМ !!!!!!



                                    Ірина Токарська,
                                     поет, художник.