"На хвилях кохання"

Саме «На хвилях кохання» в ГО «РАЗОМ» зустріли цьогорічну весну в її перший день. Майже три години творчого вечора промайнули за мить,  на сцену один за одним виходили і добрі друзі, автори чудової ліричної поезії, пісні, і емоційні виконавці.
А ще була Леся Українка, 140-річний ювілей якої відзначали у ці дні. ЇЇ безсмертні вірші та непересічні історії звучали у виконанні молодої актриси театру, ведучої цього вечора Тетяни Судомляк.
Спеціально для виступу на цій зустрічі з м. Буська приїхали у Львів «Нові Зірки», танцювальний колектив Мар’яни Зеленської.

 

Фото Юрія Шевцова

1 березня 2011 року в приміщенні глядацького залу ЦКД Львівського національного університету ім.І.Франка Громадська організація "РАЗОМ" спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка, Центром культури та дозвілля і Навчально-професійним театром "Просценіум" організовувала творчий вечір "На хвилях кохання".

Закінчувався вечір на веселій ноті. Адже останнім виступав відомий львівський пародист Іван Гентош зі своїм доробком, що готується до видання у новій книзі пародій автора:

Дві веселки небо підпирали…

Дві веселки небо підпирали.

Дощ сліпий від сонця золотився.

Дзвінко струни дощові заграли.

Чом же: “Робить масло чарівниця?”

 

Може, мила, це – чаклунське зілля,

Приворот із любки чи любистку?

…Стільки літ хмільного божевілля,

Дум, згадок і мрій про спраглу близькість.

                                             Я.Камінецький

                                             збірка “Лірика”, Львів, 2008, с.71

 
Ти моя маленька чарівниця,
Приворот з любистку – справжнє диво…
Нам обом вже дві доби не спиться
Еротично, гарно і щасливо…

Дзвінко струни виграють у тілі,
Спраглу близькість пόїмо екстазом.
Дві веселки, мов збожеволілі,
Третю ніч готують масло разом…

                                                      І.Гентош

 

   Етюд подорожнього  


місто  мов  зала  йду  один  
застебнуто  двері  на  всі  жалюзі  
я  тінь  уздовж  погаслих  вітрин  
я  дерево  на  одній  нозі  

ця  ніч  насичений  кармазин  
шляхетна  твердь  хідника  луска  
зі  стін  волокна  худих  лозин  
а  в  мене  рука  золота  й  легка  

це  наче  танець  під  клавесин  
з  променем  що  паде  навзнак  
я  сам  як  отой  дорожній  знак  
і  ліхтаря  світляний  апельсин
          

                       Андрухович Ю.  

                збірка “Середмістя”, Київ,1989

 

Додому вертаю о пізній годині…

Застебнуто двері барів усіх.

Моє відображення у вітрині…

Що за опудало? Курям на сміх…

 

Пика червона. Очі кальмара.

Галстук в салаті. М’ятий піджак.

Гуля на лобі – напевно, кара –

Не заувважив дорожній знак.

 

Ну, що дружині про гулю скажу?

От допікатиме – ліпше смерть.

Схоже, на лавку шляхетно приляжу,

Щось під ногами хитається твердь…

                                                                                                         І.Гентош

 

Зажило. Заросло. Затягнуло

Зажило. Заросло. Затягнуло

Льодами, льодами, льодами…

Що між нами було –

Уже поза, вже поза словами.

 

Від життя утекли

Під льоди, під льоди постарілі.

У падінні цвіли,

А в польоті згоріли.                                      

                               І.Павлюк,

                               збірка “Лірика “                             Львів, 2008, с.35

 

Слів немає, що було – то було,

Як до тебе мене тягнуло!

Серце бідне шкварчало, диміло…

Але ти така… неуміла.

Я ж згораю в любовнім польоті,

Кожен вечір вишу на плоті…

Я чекаю – тебе немає.

Затягнулося.

Заростає.

 

               І.Гентош                               

 

 «Затриманий п’ять раз судимий І.» …

 

«Затриманий п’ять раз судимий І.»

Шахрайка О. у громадянки У.

шляхом обману…». А в ті самі дні,

неназваний, я все таки живу.

 

Ходжу. Пишу, Люблю якусь Н.К.

І щось іще, витворюючи міт,

розвішуючи на гіллі рядка,

як павутиння, свій непевний світ.

 

Горну ногою осінь у туман,

де в погляд мудрість має вставить скло.

Уже мені і юності нема,

і мудрості нема, як не було.

 

Та що кому? На світі десь живе

у колах під очима отака

чиясь любов. Такий собі П.В.

І горді стегна млосної Н.К.

 

                                         П. Вольвач

                                         Збірка  “Кров зухвала”, с.65,                                          

                                         Київ, 1998

 

Ходжу. Пишу. А що робити?

«Привіт! Цьом-цьом! Бувай! Пока!»

Люблю С.В. А ще любити

Хотів І.Т., О.Б., Н.К.

Та що кому? Ніхто не проти…

Витворюю вірші і міт…

У тої груди… В тої ротик…

А як поб’ють? Непевний світ.

 

І мудрості нема й не бýло,

Як в юності так і тепер.

Дзвінок здається, ви не чули?

Ну, наразí! Прийшла П.Р.

                                        

 

                     І.Гентош

 

Помічник машиніста – п’яний

 

Помічник машиніста – п’яний.

Вимкнув світло і творить вірш.

Раз за разом хтось рве стоп-крани –

В люду розуму ні на гріш.

У кюветах сніги по пояс.

З-під коліс пурпуровий дим.

Я не знаю, куди цей поїзд.

Не у ньому ж я , а під ним…

 

Роман Скиба

поезія “* * *”

збірка “П’ЯТИЗНАК, або ЖИТТЯ І НЕЖИТЬ”

 

На полиці – не на дивані,
Не розтягнешся в повний ріст.
Ми обоє уже як п’яні,
Хоч не шарпав би машиніст.
Я ж не думав, що ти, кохана,
Так в купе розійдешся – жах!
Хоч би раз хто зірвав стоп-крана.
А дороги ще добрий мах…
Не доїду… Накрий. По пояс.
Щось в очах пурпурово так…
Ну навіщо пішли на поїзд?
Боже, знову – “Ти мій мастак…”                                        

 

                 І.Гентош

Повний місяць – тому і не спиться…


повний місяць – тому і не спиться
у корі кровоточить стріла
там за річкою лігво левиці
що удень левеня привела

її кігтів напруга сталева
аж німіє бурхлива вода
і худі голомозі дерева
розбігаються мов череда

хто тут здобич - йому вже не дивно
що горить під ногами земля
якщо маєш для них щось поживне -
омине тебе чаша сія

Наталя Пасічник
поезія ****

Збірка “ПАСТУХ БДЖІЛ”,  2011

 

Повний місяць чи місяць рогатий,
Чи Амура під серцем стріла –
В тому ліжку небажано спати,
На котрé ти мене привела.

Твоїх нігтів напруга сталева,
А в очах ненаситна жага…
Я не дуже подібний на Лева,
Ну, в прелюдії трішки хіба.

Буде крик, і блаженство, і сльози
(Полювання таке непросте),
Аж дерéвце худе голомозе
Із цікавості в шибку вросте…

І савана не буде вже раєм:
Щось поживне – між персів долин.
Хто тут здобич – ніхто не вгадає
Серед тих простирадл і перин.

Знов в очах нетерпіння іскриться?
Дай спочити, хижачко моя…
Не піду більше в лігво Левиці –
Омине, може, чаша сія.

 

                 І.Гентош

Ти не зможеш мене забути…

 

Ти не зможеш мене забути
За пластами ночей і днів.
Ти не зможеш мене збагнути,
Хоч би я на вогні згорів...

Ти не зможеш мене любити,
Ненавидіть не зможеш теж.
Залишається тільки жити –
Може, правду оцю
Збагнеш.

 

                                               Я.Нечуйвітер

                                               Збірка “Лети”, Львів, 2010

 

Ти не зможеш без мене прожити

Навіть пару нещасних днів.

То чи варто було лупити

І кричати: - Щоб ти згорів!

 

Випив трохи – з ким не буває,

Не зарплату ж – “лівак” пропив.

А Петро он ще гіршу має…

Правда, він і недовго жив…


 

                                 І.Гентош

Іван Гентош виступає на творчому вечорі "На хвилях кохання" у Львівському національному університеті ім. І.Франка