21/09 2011

Дійсне життя недійсних виборчих бюлетенів

Як не дивно, але дискусія довкола вилучення із виборчого бюлетеня графи "не підтримую жодного кандидата" (чи "партію") продовжує бути одним із центральних пунктів в обговореннях проекту закону "Про вибори народних депутатів України", підготовленого за дорученням Президента (текст доопрацьованого варіанту – на сайті Мінюсту www.minjust.gov.ua/0/35372).

Пропонований як законодавча новела до парламентських виборів 2012 року цей момент насправді не становить жодної новини. Така ініціатива час від часу виринає на поверхню, хоча ще жодного разу її не вдалося реалізувати. Востаннє вона пропонувалася під час президентської кампанії, але автору подання вистачило 5 днів, аби переглянути власне бачення.

Нині ж ситуація з просуванням ідеї видається більш стійкою. Якщо "торги" довкола якихось окремих параметрів проекту ще політично можливі, то відмова від голосування, яке скорочено виборець називає "проти всіх", була озвучена у першій лаві ініціатив робочої групи з підготовки законопроекту. Разом із паралельною системою округів та розподілу мандатів, разом із виведенням державного інтересу і коштів із інформаційного забезпечення виборів та іншими дуже й дуже дискусійними моментами вона залишається однією з опорних точок.

За цього такий намір стає як об’єктом різночитань представниками різних політичних сил, так і предметом несприйняття самими громадянами. Позиція "вилучення графи "проти всіх" є порушенням виборчих прав громадян" поєднується з обуренням – "нас позбавляють права висловити своє невдоволення". Багато хто з-поміж громадян тлумачить законопроектну пропозицію як ситуацію штучного й ледь не примусового вибору.

За цього мало хто знає, що згідно з чинним законом "Про вибори народних депутатів" від 25 березня 2004 року виборець, голосуючи "проти всіх", насправді мимоволі віддає свою частку влади переможцям виборів.

Що відбувається з голосами, поданими "проти всіх"? Відповідь на це питання дає частина 15 статті 88 цього закону, яка регламентує наступний порядок відкриття скриньок та підрахунку бюлетенів: "Виборчі бюлетені, які підлягають врахуванню, розкладаються на місця, позначені окремими табличками, що містять з обох боків назви партій (блоків), зазначених у виборчому бюлетені, написи "недійсні", "проти всіх".

Отже, при встановленні кількості виборців, що взяли участь у голосуванні, враховуються і недійсні бюлетені (відповідно до чинного закону це ті, на яких не зазначено прізвище та (або) відсутній підпис члена дільничної виборчої комісії, який його видав, або наявний підпис особи, яка не видавала виборчі бюлетені на цій виборчій дільниці; якщо до нього не внесено зміни про скасування реєстрації, ухвалені рішенням ЦВК, або внесено зміни без такого рішення; якщо зроблено більш як одну позначку проти назв партій (блоків) або якщо не поставлено жодної позначки; якщо не відокремлено контрольний талон виборчого бюлетеня; якщо неможливо з інших причин встановити зміст волевиявлення виборця), і дійсні, а до них відносяться ті, в яких виборець позначив, за кого він голосує, чи відзначив графу "не підтримую жодного кандидата".

У виборця може виникнути питання, якщо враховуються недійсні бюлетені і бюлетені, на яких зазначено "не підтримую жодного кандидата чи партію", то які ж, у такому разі, не враховуються? Відповідно до частин 9, 10, 11 і 13 статті 88 чинного закону про вибори депутатів парламенту, не підлягають врахуванню бюлетені з "неналежними ознаками". До таких законом віднесено ті бюлетені з переносної скриньки (якщо їх більше, ніж зазначено у контрольному листі) на яких немає номерів відповідного територіального виборчого округу та відповідної виборчої дільниці, відбитку печатки відповідної дільничної виборчої комісії, не зазначені прізвища та не проставлені підписи членів відповідної дільничної виборчої комісії, які проводили голосування виборців за місцем перебування; також бюлетені зі скриньки, в якій немає контрольного листа (у переносній виборчій скриньці – контрольних листів); бюлетені, на яких зазначені номери територіального виборчого округу та (або) виборчої дільниці не відповідають номерам відповідної виборчої дільниці, відповідного територіального виборчого округу, а також виборчі бюлетені, на яких відсутній відтиск печатки цієї дільничної виборчої комісії або наявний відтиск печатки іншої виборчої комісії чи якоїсь іншої печатки.

 

Решта ж бюлетенів враховуються.

Встановлена в результаті підрахунку дільничною комісією кількість бюлетенів є кількістю виборців, що взяли участь у голосуванні на дільниці.

Ця ситуація у 2006 році була підтверджена відомим рішенням Вищого адміністративного суду України за позовом Блоку Наталії Вітренко "Народна опозиція", Блоку Юрія Кармазіна, Партії "Віче" (Інни Богословської), Виборчого блоку політичних партій "Народний блок Литвина" до ЦВК. Позивачі зокрема просили встановити, що під час визначення партій (блоків), які подолали виборчий поріг, необхідно враховувати лише кількість голосів виборців, поданих за кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку кожної політичної партії (блоку).

Вищим адміністративним судом України не було задоволено позов з тих міркувань, що чинний закон передбачає, що виборець засвідчує своє волевиявлення у виборчому бюлетені шляхом позначки у квадраті проти назви партії або блоку партій, за кандидатів у депутати якої він голосує, або у квадраті проти слів "не підтримую кандидатів від жодної політичної партії, виборчого блоку політичних партій". Водночас бюлетені, визнані недійсними, також відображають волевиявлення виборця.

"За особливостями національного виборчого законодавства, -- йдеться у рішенні, -- до виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному виборчому окрузі, відносяться виборці, що в установленому законом порядку особисто отримали виборчий бюлетень і, зробивши або не зробивши в ньому відмітку, опустили його до виборчої скриньки". "При визначенні політичних партій, виборчих блоків політичних партій, що отримали три і більше відсотків голосів, необхідно враховувати суму кількостей виборчих бюлетенів з голосами виборців, поданими за кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку кожної політичної партії, виборчого блоку політичних партій, недійсних виборчих бюлетенів та виборчих бюлетенів з голосами виборців, які не підтримали кандидатів у народні депутати України від жодної політичної партії, виборчого блоку політичних партій, тобто з врахуванням волевиявлення всіх виборців", -- завершили судді.

Для виборця ця ситуація означає, що голосуючи "проти всіх" і будучи певним, що він нікого не підтримав, виборець насправді, навіть не знаючи того, мимоволі віддає свій голос за усіх переможців виборів. Процедури чинного закону демонструють, що воля виборця, котрий відмовляє у підтримці усім кандидатам, фактично перекручується. Його "протестний", як він певен, голос все рівно наділяє владою небажаних ним. І "противсіхи" насправді виявляються "завсіхами".

Для партії ця сама ситуація означає, що відсоток голосів, необхідний для подолання виборчого бар’єру, обчислюється від усіх голосів виборців, які взяли участь у голосуванні (і "за", і "не підтримую жодного кандидата", і недійсні бюлетені), чиї голоси враховані. Водночас виборча квота (тобто, кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата) є часткою кількості голосів виборців, відданих за усі партії, та кількості мандатів, які між цими партіями розподіляються. Отже, виходить, що для подолання виборчого бар’єру партії необхідно здобути більшу кількість фактичних голосів (і "за", і "не підтримую жодного", і недійсних), хоча в ході визначення виборчого "метра" значущою є їхня менша кількість (тільки "за").

Фактично, цим рішенням ВАСУ, як він сам зазначив, розтлумачив "особливості національного виборчого законодавства", тобто, особливості підрахунку голосів за законом від 2004 року.

 

Проектні пропозиції

Тепер пропонуються інші "особливості".

Під час підрахунку голосів загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні, та підрахунку голосів виборців будуть враховуватися дійсні бюлетені і недійсні.

Як і раніше, не будуть враховуватися бюлетені з "неналежними ознаками", що повторюють чинний закон.

А в частині встановлення ознак недійсних бюлетенів (які враховуються) проект не містить чинної нині підстави -- невнесення до нього зміни про скасування рішення про реєстрацію кандидатів у депутати від партії, або внесення таких змін без рішення ЦВК. Тобто, на майбутнє, якщо у бюлетені збережеться назва партії чи кандидата, щодо яких ухвалено рішення про скасування їх реєстрації, то закон не даватиме підстав вважати цей бюлетень недійсним.

Дійсні ("за") і недійсні бюлетені вважаються бюлетенями з "належними ознаками", які враховуються як голоси виборців, які взяли участь у голосуванні. Ця кількість вважається тими базовими 100% виборців, які взяли участь у голосуванні, від яких обраховується виборчий бар’єр (нині – 3%, за проектом -- 5%).

Таким чином, вилучення графи "не підтримую жодну партію" у пропорційній частині виборчої системи дозволить змінити наявну ситуацію обрахунку голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, у бік зменшення. Одним із політичних наслідків такого кроку теоретично могло би стати зменшення кількості голосів виборців, необхідних для подолання виборчого бар’єру. Але ця теорія – не для нашого випадку.

Виведення з гри бюлетенів "проти всіх" з одночасним підвищенням бар’єру від 3 до5% і скороченням навпіл кількості місць, які розподіляються в пропорційній частині, не несе партіям ні процедурних, ні електоральних, ні політичних переваг у порівнянні з минулими виборами. Проти них грає влада.

Не виключено, що згодом законодавець дійде висновку про те, що недійсні бюлетені також не слід враховувати при встановленні виборчого бар’єра. Адже дійсний бюлетень ("за" когось) "легким помахом руки" перетворюється на недійсний, за яким неможливо встановити волевиявлення. Не змінюючи загальну кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, у такий спосіб можна зменшити кількість виборців, які підтримали якусь партію і, відповідно, кількість мандатів цієї партії. Та й щодо того, як потрапили в скриньку інші недійсні бюлетені, наприклад, ті, на яких не поставлено жодної позначки, виникають сумніви. Чи гарантовано вони є голосом виборця? Яка політична вага такого голосу?

 

Протестне голосування в одномандатних округах

Оскільки влада нам пропонує у 2012 році ще 225 кандидатів обрати в одномандатних округах, варто поглянути яку роль відіграє "протестне волевиявлення" при застосуванні системи простої більшості.

Пропонований законопроект не передбачає голосування "проти всіх" в одномандатних округах. Для перемоги достатньо набрати більше голосів "за", аніж найближчий суперник, тому, скільки виборців взяли участь у виборах з цієї точки зору неважливо. Так само не має юридичного значення те, скільки виборців взяли участь у виборах, оскільки немає порогу явки, яка була б необхідна для визнання виборів такими, що відбулися

Але на виборах 1998 і 2002 років, на яких також застосовувалась незв’язана змішана система і одномандатні округи з системою відносної більшості для обрання половини складу Верховної Ради, голоси "проти всіх" мали інший статус. Хоча поріг явки не встановлювався, думка виборців мала значення в ситуації визнання недійсними виборів на якійсь дільниці в ситуації, якщо переможець, котрий не мав суперників, набрав менше голосів на свою підтримку, аніж кількість голосів "проти всіх" (стаття 43 закону від 24 вересня 1997 року).

Пропонований президентський проект закону для випадку, якщо у виборах бере участь один кандидат, передбачає визнання виборів на цій дільниці недійсними, якщо за такого кандидата віддали голоси менше половини виборців, що взяли участь у голосуванні (тобто і тих, хто за інших кандидатів, і всі недійсні бюлетені), але, одначе, це також не той випадок, коли таких голосів менше, ніж голосів "проти всіх".

У багатьох виникає питання, а чому ухвалювати рішення від імені виборців має депутат, якого підтримали людей менше, ніж не підтримали? Наприклад, 10% "за", інші 40% розподілилися між десятьма іншими кандидатами, а ще 50% проголосували "проти всіх", або не прийшли на вибори?

Це питання логічне, але таку ситуацію слід віднести до конструктивних вад моделі простої більшості, яка ще інакше називається "перший отримує пост", за якої завойовувати 50%+1 не потрібно. Простота цієї моделі межує з простотою рахівниці, але українські політики не схильні ускладнювати собі життя, а суспільство не хоче їх до цього схилити.

Завершуючи огляд статусу бюлетенів "проти всіх" слід зазначити, що їх збереження у виборчому процесі навряд чи послужило б інструментом розвитку демократичності виборів і політичного управління, навіть якби такі голоси не враховувалися в загальній кількості реальних дійсних виборців і виступали зафіксованим публічним виявом рівня електоральної недовіри політикам.

Протестні настрої, протестна поведінка і протестні бюлетені – це "три великі різниці". Проблема добору якісного депутатського корпусу не вичерпується лише одним процедурним елементом виборчого процесу.

Можна, звісна річ, припустити, що наполегливість влади в скасуванні можливості голосувати "проти всіх" має під собою утилітарне підґрунтя. Ясно, що бюлетені, невикористані виборцями, можуть бути використані за них та ще й з високим рівнем явки. Але чи давати комусь таку можливість, це вже питання, адресоване самому виборцю.

 

Світлана Конончук, керівник політичних програм УНЦПД