Газова партія В. Януковича

13 вересня 2011-го завершився дводенний офіційний візит Президента України В. Януковича до Туркменістану, результатом якого стало підписання договору між двома країнами про довгострокове торгово-економічне співробітництво та спільної заяви про розвиток відносин дружби та співробітництва між Україною та Туркменістаном. Однак головною метою цього візиту було спробувати відновити прямі поставки туркменського газу до України.

 

Контракт між НАК "Нафтогаз України" та туркменською корпорацією "Туркменнафтогаз" на постачання в Україну природного газу було укладено 1998 року під час робочого візиту президента Л. Кучми до Ашхабада. У 2000-му обсяг поставок складав 5 млрд. кубометрів газу, у 2001 році цей показник зріс до 30 млрд. кубометрів. Протягом 2002-2006 року, відповідно до угоди про поставки туркменського блакитного палива, Україна щорічно мала закуповувати 36 млрд. куб. м газу. У 2003 році президенти Росії та Туркменістану підписали угоду, згідно з якою російська сторона до 2028 року закуповуватиме туркменський газ із щорічним збільшенням обсягів. Отримавши доступ до контролю імпорту блакитного палива, Москва замкнула на собі весь цикл газових потоків, тим самим відсторонивши Київ від прямих переговорів з Ашхабадом. Крім того, наприкінці 2002 року між "Газпромом" та "Узбекнафтогазом" було укладено угоду, відповідно до якої російський монополіст серед іншого отримав і контроль над транспортуванням середньоазіатського газу газопроводом Середня Азія-Центр (САЦ), по якому туркменський газ доправлявся до України. Таким чином, незважаючи на укладений ще 1998 року безстроковий договір між Києвом та Ташкентом про транзит туркменського газу територією республіки, Україна була позбавлена прямих поставок блакитного палива.

 

З огляду на останні події навколо цін на російський газ, візит українського президента до Туркменістану має дуже важливе значення для України. Однак, говорити про якісь конкретні результати в цьому напрямку на сьогоднішній день, на жаль, не доводиться. Хоча в ЗМІ й з’явилася інформація, що Україні запропонували 40-50 млрд. куб. м газу по 200 доларів за тисячу кубометрів та надали дозвіл на видобуток щороку 5 млрд. кубометрів газу на туркменському шельфі Каспійського моря, втім, постає головне питання – транспортування.

 

Доставка туркменського газу в Україну можлива не раніше 2015 року, коли буде введено в експлуатацію першу чергу терміналу з прийому зрідженого природного газу та збудовано газопровід "Схід-Захід", який розглядається багатьма експертами в якості альтернативного російському газогону. Прогнозується, що "Схід-Захід" може бути з’єднаний з газопроводом "Набукко", будівництво якого активно підтримується Європою, оскільки він призначений диверсифікувати не лише джерела постачання газу на європейський ринок, а й маршрути транспортування блакитного палива.

 

Однак, спорудження газогону "Схід-Захід" потребує чимало часу, тоді як вагомі аргументи в переговорах з Росією щодо ціни на газ Україні необхідні вже сьогодні. Єдиний варіант на сьогоднішній день – газотранспортна система Росії, яка, зрозуміло, не зацікавлена в прямих контактах Києва та Ашхабада. На думку незалежного експерта з енергетичних питань О. Нарбута, компромісним варіантом може стати міксування туркменського та російського газу в російській ГТС, що теоретично може знизити ціну палива для України. Разом із тим, експерт висловив побоювання, що це може призвести до появи посередницьких структур на кшталт "РосУкрЕнерго", які паразитуватимуть на українському газовому ринку.

 

Інша проблема, пов’язана з можливими поставками туркменського газу, полягає в зменшенні обсягів закупівлі російського блакитного палива. Наприкінці серпня прем’єр-міністр України М. Азаров заявив, що найближчим часом обсяги закупівлі російського газу мають скоротитися втричі. Водночас, міністр енергетики та вугільної промисловості Ю. Бойко повідомив, що до 2016 року обсяг імпорту російського газу планується скоротити на 70%. За словами міністра, Україна подала заявку на придбання в 2012 році 27 млрд. кубометрів газу проти 40 мільярдів у 2011 році.

 

У свою чергу, голова Фонду національної енергетичної безпеки РФ К. Симонов наголосив, що разі скорочення Україною імпорту російського газу до 2019 року, вона буде оштрафована, адже відповідно до газових угод, підписаних 2009 року, мінімальний обсяг закупівлі російського природного газу становить 33,3 млрд. куб м. Україна може зменшувати закупівлю газу на 20% на рік, але за умови, що про плани скорочення імпорту Росія буде попереджена не пізніше, ніж за шість місяців до початку відповідного року постачання. У разі придбання менше ніж 80% зазначеного в контракті обсягу, "Нафтогаз" все одно має сплатити за 80% цього обсягу. У випадку недобору Україною місячного обсягу постачання газу, що перевищує 6% місячного обсягу постачання, вона має сплатити штраф у розмірі 150% вартості всього невибраного обсягу газу, якщо факт недовибірки був протягом жовтня-березня, і 300% - в інший час. Таким чином, зменшення обсягу закупівель палива загрожує Україні штрафними санкціями.

 

З іншого боку, зважаючи на те, що стосунки між Москвою та Ашхабадом переживають не кращі часи, до Росії також можуть бути застосовані штрафи за недовідбір газу. Зазначимо, що відносини між Туркменістаном та Росією почали псуватися, коли остання, закупивши весь туркменський газ, почала диктувати умови. Внаслідок падіння попиту на газ на основних ринках "Газпром" пропонував Туркменістану або зменшити обсяги закупівлі газу, або знизити його ціну. Ашхабад наполягав на збільшенні ціни на газ, Москва, у свою чергу, загрожувала вчетверо скоротити обсяги закупок. У квітні 2009 року на магістральному газопроводі САЦ стався вибух, внаслідок якого поставки газу з Туркменістану були припинені. Причину аварії туркменська сторона вбачала в різкому скороченні вибірки блакитного палива "Газпромом". У травні того ж року газогін було відновлено, але поставки туркменського газу розпочалися лише у січні 2010 року. При цьому обсяги закупок різко скоротилися. Як наслідок, Туркменістан почав активно діяти в напрямку пошуку нових партнерів. Донедавна іншого каналу експорту газу ніж ГТС РФ Туркменістан не мав. На сьогоднішній день введено в експлуатацію найбільший у світі газопровід Туркменістан-Китай, по якому доправляється до 40 млрд. куб. м газу, та додатковий газопровід до Ірану, який пропускає до 20,5 млрд. кубометрів. Крім того, Ашхабад бере активну участь у реалізації проекту по запуску газопроводу до Пакистану та через Афганістан до Індії. Таким чином, Туркменістан, перетворившись на потужного гравця на газовому ринку, може зажадати від Росії, яка на сьогодні замість 70% туркменського палива вибирає лише близько 30%, виконання газових контрактів, які передбачають штрафні санкції за недовідбір газу.

 

Візит українського президента до Туркменістану може стати поштовхом для активізації економічної співпраці між Києвом та Ашхабадом. Зрозуміло, що для Туркменістану, для якого більш перспективними є східні ринки збуту свого палива, така співпраця з Україною не є стратегічним завданням. Разом із тим, ймовірне укладання газового контракту між двома країнами неодмінно призведе до збільшення напруження у відносинах між Росією з одного боку та Туркменістаном і Україною з іншого. Експерти зазначають, що туркменська та українська сторони намагатимуться використати своє зближення з максимальною для себе користю: Туркменістану, який активно використовує газову тему для вирішення своїх геополітичних питань, необхідно, щоб "Газпром" збільшив обсяги закупок газу, Україні – добитися перегляду газового контракту. Аналітики попереджають: це не кращий вихід з даної ситуації, оскільки з великою долею ймовірності можна припустити, що як тільки одна із сторін отримає бажане від Москви, вона одразу ж відмінить всі попередні домовленості. І не факт, що це буде Україна. Незважаючи на всі складнощі у стосунках з РФ, Ашхабад більше довіряє Москві, ніж Києву, який раніше грубо порушував газові контракти. На думку директора Інституту енергетичних досліджень Д. Марунича, Ашхабад, який не має можливостей транспортування газу на європейські ринки в обхід Росії, не зацікавлений у конфронтації з Москвою. Таким чином, на державному рівні Україні не варто розраховувати на поновлення газових контрактів з Туркменістаном.

 

Тому Україні вже сьогодні необхідно здійснювати дієві кроки у напрямку зниження залежності від поставок російського газу. Одним з таких кроків стало підписання 1 вересня ц.р. оновленого договору про спільну діяльність між ДК "Укргазвидобування" та корпорацією Shell Exploration and Production Ukraine, який забезпечить можливість застосувати в Україні новітні технології з пошуку вуглеводнів в Дніпровсько-Донецькому басейні, що дозволить видобувати раніше незадіяні ресурси газу, у тому числі нетрадиційні. Відповідно до договору, загальна кількість пошуково-розвідувальних свердловин складатиме приблизно 15-20, а повномасштабна розробка потребуватиме від 500 до 1000 свердловин. Крім того, ведуться переговори про створення спільного підприємства з Shell з видобутку вугільного метану та сланцевого газу на території України. Всі ці заходи, за підрахунками експертів, можуть дати економію у 15 млрд. кубометрів газу.

 

Однак, подібні плани лише обговорюються. Нині ж конче необхідне реформування та модернізація вітчизняної енергетичної галузі, активний пошук шляху для перегляду чинного газового контракту з Росією та пошуку компромісного варіанту транспортування туркменського газу, який може виявитися для України не таким вже й дешевим. Враховуючи, що Росія отримувала туркменське блакитне паливо по 230-240 доларів за тис. куб. м, а також додавши до цього показника вартість транспортування, туркменський газ навряд чи буде дешевшим, ніж російський. У будь-якому випадку домовлятися доведеться з Кремлем. Напередодні візиту українського вищого керівництва до Москви головне для України – не опинитися в ситуації цугцванг, коли вона буде поставлена перед необхідністю першою робити хід, який прямо змінить результат партії з перемоги на поразку.

 

Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін УНЦПД