Парадоксальна кримська кадрова мапа: "старі кримські" проти нових макіївських

Перші рішення Верховної Ради Криму після приходу нового кримського очільника А.Могильова свідчать про поступове посилення кадрового кримського вектору і зміни у розташуваннях "команди Джарти".

У регіоні нового призначення прем’єр-міністра з боку президента очікували кілька місяців. Ним став екс-міністр МВС України Анатолій Могильов. Відповідне кадрове рішення можна трактувати під кількома кутами зору. З київських пагорбів - це може виглядати як почесне заслання, адже звільняється міністерський портфель, та й ще майже за рік до парламентських виборів. Проте з Криму відповідне призначення трактується насамперед як вияв довіри призначеному з боку В. Януковича. Адже відповідна посада тут вимірюється в контексті дворічного правління попередника.

Отже, 8 листопада 2011 р. ВР Криму дала згоду на призначення А. Могильова на посаду прем’єр-міністра Криму. Відповідне рішення підтримали практично всі політичні сили в кримський ВР, окрім депутатів кримських татар, які утрималися. Попри попередні заяви про те, що кадрову вертикаль Джарти поки не будуть чіпати, вже через день почалися пертурбації на рівні кримського Радміну, які вказують на радикальні зміни в кадровому складі кримського уряду. Так, у середу було звільнено з посади практично одну з ключових фігур "уряду Джарти" - віце-прем’єр-міністра і міністра економічного розвитку автономії Катерину Юрченко. З нею була пов’язана насамперед і системна публічна діяльність кримського уряду стосовно розробки та просування стратегії соціально-економічного розвитку Криму до 2020 року, яка потенційно мала перетворити півострів на "чорноморське диво". Відповідна діяльність також опосередковано була поєднана з реалізацією спільної ініціативи Європейської Комісії та країн-членів ЄС щодо Спільної ініціативи зі співробітництва в Криму, спрямованої на заохочення розвитку цього регіону. З боку ЄК було виділено 12 мільйонів євро на здійснення спільної ініціативи зі співробітництва у Криму.

У кадровому вимірі в регіоні все може повернутися на "круги своя", як зазначив депутат кримського парламенту Сергій Шувайников. На його думку, кримські політичні еліти знову "отримали можливість впливати на процеси, які проходять у виконавчій владі". І це незважаючи на "макіївське політичне" походження А. Могильова.

На посаду міністра економіки АР Крим повернулася С. Верба, сестра одного з кримських депутатів та бізнесменів О. Мельника, з яким А. Могильов має давнішні зв’язки. Такі кадрові рокіровки демонструють зсуви в кримський політиці та "повернення кримських", адже протягом останніх півтора років практично вся кримська політика була зав’язана на особу кримського прем’єр-міністра Василя Джарти, який трагічно пішов з життя влітку 2011 року. Кримська політична еліта залишилася практично не при справах, проросійські рухи півострова маргіналізувалися, а регіонали з "кримською" пропискою відчували себе ображеними в новій команді "кримських реформаторів". "Формується нова правляча еліта, що складається в основному з представників Донецька та Макіївки з невеликими вкрапленнями місцевих, яких взяли в команду. Але хотілося б зрозуміти, чи є межа цієї кадрової інтервенції? Тут днями мені розповіли, що навіть директор сімферопольського цвинтаря "Абдал" у нас приїжджий, прибув із Києва, але сам - донецький", - зазначав в лютому 2011 року політолог Олександр Форманчук.

Водночас, партійна вертикаль Партії регіонів в АР Крим, як партії влади була посилена після виборів до ВР АРК в листопаді 2010 року. Парадоксально, але незважаючи на те, що підтримка партійного списку "регіонів" в Криму в жовтні 2010 року становила менше чверті голосів виборців (адже тоді взяло участь в голосуванні тільки 48,9 відсотка від тих, хто мав право голосу, а майже кожен десятий голосував проти всіх), ПР має сьогодні 74,9% всіх мандатів депутатів в органах місцевого самоврядування на півострові, 80% депутатського корпусу у Верховній Раді АР Крим, в тому числі за рахунок мажоритарників, 79,6% мандатів міського та 68,9% - районного рівня.

Скоріше за все, що А. Могильов, який очолював у 2009 році виборчий штаб тоді ще кандидата на посаду президента В. Януковича буде орієнтуватися на кримський результат під час виборів 2012 року до ВР України і за пропорціоналкою, і звичайно за мажоритаркою. Адже півострів традиційно вважається одним із форпостів ПР, особливо з огляду на їхні варіативні програмні слогани стосовно надання статусу державної російській мові та поглиблення зв’язків з РФ. До речі, ймовірно ці сюжети під час майбутніх виборів буде активно реанімовано.

Під час виборчих перегонів в Криму традиційно використовується "проросійська карта" та анти кримськотатарська. Виключенням з правила стали певною мірою тільки вибори до органів місцевого самоврядування 2010 року. Мажоритарна складова відповідно до виборів в регіоні також здатна буде знову актуалізувати сюжети етнічних протистоянь та непорозумінь для "мобілізації електорату". Чи зможе з цими викликами впоратися новий кримський очільник уряду? Питання далеко не просте з огляду на специфічний бекграунд стосунків А. Могильова з кримськими татарами та й в загалі з питаннями мовної політики та міжетнічних взаємин. "Взагалі-то чисто українською мовою досить не велика частина населення України говорить. Схід говорить російсько-українською мовою, Західна Україна розмовляє польсько-українсько-угорським суржиком", - розповів Могильов вже в Криму журналістам.

Кримським татарам А. Могильов насамперед запам’ятався своїми діями в Криму в 2007 році та "епістоляріями" на теми міжетнічних стосунків. Ситуація ще більше погіршилася в її символічних вимірах, коли оголошення про призначення відбулося фактично в мусульманське свято жертвоприношення - Ураза-Байрам… Це надало коментарям з боку кримських татар навіть долю значною мірою недипломатичної жорсткості. "Я свого часу, коли тільки помер Джарти, оцінював можливу кандидатуру Анатолія Могильова на посаду кримського прем'єра. Я тоді так говорив, і зараз наполягаю: з усіх можливих кандидатів найдурніше - призначити прем'єром Криму Могильова. Мабуть, до моїх слів "прислухались" в Києві. Очевидно, президент вирішив зробити саме дурне призначення", - зазначив М. Джемілєв. І відповідні оцінки та коментарі мають свою складну передмову.

З лютого по грудень 2007 року Могильов обіймав посаду начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Криму. Найрезонанснішою подією цих років стало знесення силами підрозділів "Беркут" 6 листопада 2007 р. на плато Ай-Петрі будівлі бізнесменів-кримських татар, що протестували проти таких дій. Тоді кримські керманичі та місцеві лідери ПР також вважали дії загону "Беркуту", півтисячі бійців якого застосували проти цивільних українських громадян кийки та сльозогінний газ, адекватними до ситуації, що склалася. Знос кримськотатарських будівель можливо потрактувати як своєрідне рейдерство, адже ще в лютому 2007 року відповідну землю хотіли ялтинські бізнесмени, наближені до тодішнього ялтинського мера С. Брайка.

Пізніше в ЗМІ А. Могильов дозволив собі тексти, які виправдовували дії Й. Сталіна стосовно депортації кримських татар. Так "канонічно" ксенофобською стала стаття А.Могильова, вже тоді екс-кримського міністра, опублікована в газеті "Крымская правда" 24 січня 2008 року. "Але так як кримські татари - не стадо баранів, які тупо слідують за ватажком, то для переконливості необхідні ідеологія, постулати, обґрунтування домагань, коротше, велика мета, яка виправдає будь-які засоби. Для цього створюються міфи, які втовкмачували в голови татарського населення, як електронний чіп універсального солдата. Основні міфи - про корінні народи і національну державу, про виключне і пріоритетне право, про особливий ступінь образи", - писав тоді А. Могильов, також зазначаючи, що Сталін в 40-х "врятував" кримськотатарський народ. Офіційного вибачення, окрім тлумачень з боку Могильова ані тоді, ані зараз не сталося.

В. Джарти окрім всього іншого вдалося налагодити помірний діалог з політичним керівництвом кримських татар, почати перемовини по земельним самозахопленням та урочисто почати будівництво Соборної мечеті в Сімферополі. Так, було фактично досягнуто домовленості щодо звільнення двох самовільних земельних захоплень у межах міста Сімферополя.

Проте вже сьогодні очевидно, що для повного врегулювання всіх накопичених спірних моментів у цій сфері може знадобитися кілька років переговорів і дискусій. Так, станом на початок 2011 року загальна площа самозахоплень в Криму становила 3001 гектар. Тут збудовано 9176 самовільних будівель, а для проживання використовується 706 будинків.

Чи буде спроможний на це новий глава кримського уряду, особливо коли в автономії земля - найдорогоцінніший ресурс? Про здатність усвідомлення питань йдеться й щодо низки гуманітарних проблем, освіти рідною мовою. Проте, наскільки сьогодні, й перед парламентськими виборами він зможе не тільки маневрувати, але й успішно розв’язувати комплексні та тонкі гуманітарні питання життя в складному регіоні. В оцінці відповідної спроможності насторожують попередні дії А. Могильова на посту міністра МВС, які призвели до локальних конфліктів та напруження в регіоні. Сьогодні вимір посади дещо інший, більше можливості та й ресурси, й від політичної волі та здатності до діалогу та комунікації залежить стабільність на півострові в найближчий рік. Тим більше це є складним та відповідальним з огляду на парламентську кампанію в Україні (карта міжетнічних взаємин завжди розігрувала в часи електоральний баталій), та й російські вибори президента (російська політика часто-густо відбивається на кримських реаліях, у діяльності проросійських організацій). Окрім того, А. Могильов і надалі має укріплювати кримську регіональну вертикаль, але вже залучаючи "старих кримських". Які це матиме наслідки для подальшого політичного структурування, міжетнічних взаємин в черговий кризовий для країни час, за відсутності в країні адекватної опозиції, питання далеко не риторичне.


Юлія Тищенко, керівник програм розвитку громадянського суспільства УНЦПД