Україна – Румунія: перезавантаження відносин?

Сьогодні нерідко можна почути, що українсько-румунські відносини бажали би мати ліпшу динаміку. Про це часто говорять і політики, і експерти, і дипломати. Адже країни, які мають спільний кордон, спільні проблеми регіонального характеру і, врешті-решт, спільний стратегічний курс в рамках інтеграції в Європейське співтовариство, просто мусять активно розвивати добросусідські відносини.
Між тим у суспільстві обох країн залишається ще багато стереотипів, які заважають діалогу між Києвом і Бухарестом активно набирати обертів та мати повну віддачу.
Погляд експертів
Потенціал відносин Київ і Бухарест використовують не повністю. До такого висновку дійшли організатори експертного опитування в рамках проекту "Відносини Україна-Румунія: бачення, перспективи, пріоритети", спрямованого на вивчення думки експертного середовища в обох країнах. Підсумки дослідження були презентовані на початку грудня в Києві під час тематичної конференції, проведеної спільно з Комітетом з питань європейської інтеграції Верховної Ради України.
"Незважаючи на певну "політичну відлигу" в діалозі між Києвом і Бухарестом, потенціал двосторонніх відносин використовується неповністю. Цьому заважають взаємні негативні стереотипи та упередження. Досить часто "темні плями" в історії відносин стають на заваді їх повноцінного розвитку", - йдеться у висновках дослідження.
Серед чинників, що мають найбільший вплив на необ'єктивне сприйняття діалогу між країнами, експерти назвали, зокрема, суперництво за природні ресурси в Чорноморському регіоні та недостатню взаємодію на рівні урядів. Для зміцнення співпраці та переведення її в "реальне стратегічне партнерство" фахівці пропонують "відмовитися від агресивної риторики в адресу сусідньої держави, що призведе до позитивних змін у сприйнятті образу України в Румунії та Румунії в Україні".
При цьому, як вважають експерти, важлива роль у встановленні конструктивного діалогу покладається не тільки на національні уряди, але й міжнародні організації та національні меншини, локально зосереджені на території сусідньої держави. Певні можливості в цьому контексті мають бізнес-спільноти обох країн та експертне середовище.
Тим часом, пересічні громадяни по обидва боки українсько-румунського кордону все ще сприймають сусідню державу крізь викривлену призму упереджень. Чому так відбувається та як подолати цей негатив?
Історичний ракурс
Цілком очевидно, що тенденція живлення негативних стереотипів актуальна і для новітньої історії відносин Києва й Бухареста. Згадати лише тривалий судовий процес у Гаазі щодо делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони між Україною і Румунією в Чорному морі. Після оприлюднення судового рішення в лютому 2009 року обидві сторони офіційно заявили, що вердикт - справедливий. Однак у інформаційному просторі підігрівалися зовсім інші настрої. Українська преса, зокрема, поширювала думки експертів, що Київ, мовляв, програв судову суперечку, "втративши значну частину спірних територій". У Румунії ж політики високого рангу постійно підкреслювали, що рішення Гаазького суду – перемога Бухареста та безпосередньо румунської команди дипломатів і юристів.
Наступним епізодом, який, вочевидь, аж ніяк не посприяв зміцненню двосторонніх контактів, стало скасування візиту президента Румунії Траяна Бесеску до України в тому ж лютому 2009 року. Далі – гірше: шпигунський скандал з обоюдною висилкою дипломатів.
Подальша хронологія подій також не свідчить про поліпшення відносин. Квітень 2009 року: Україна вимагає від Румунії звіт про забруднення річки Тиса важкими металами, загрожуючи звернутися до Міжнародного суду для відшкодуванням збитків.
Паралельно продовжується перманентна суперечка щодо суднохідної частини Дельти Дунаю, у якій часом застосовуються "некласичні" прийоми. Варто зауважити, що обидві сторони в цьому питанні й досі залишаються при своїх інтересах. Так, Україна використовує право експлуатувати глибоководний судновий канал Дунай-Чорне через гирло Бистре. Румунія ж стверджує, що його обслуговування та необхідність постійного поглиблювання дуже шкодить екології заповідника дельти Дунаю.
Київ, своєю чергою, знаходить контраргументи та звинувачує румунську сторону в порушенні екологічних норм через навмисне замулювання Кілійського гирла Дунаю (яке проходить по лінії кордону з Україною). Додатковим "подразником" для суспільства стає заява українського депутата, що Україна ризикує втратити острів Майкан через зміну фарватеру на Дунаї.
Звичайно, в такому вирі подій важко говорити про наведення дружніх мостів. Одна зі сторін потім назве цей період "дипломатичною зимою" у відносинах.
Поступове відновлення діалогу
Незважаючи на всі складнощі Київ і Бухарест у 2011 році все ж наважуються використати популярну нині практику "перезавантаження" відносин. Одним із дружелюбних жестів стала підтримка румунською стороною заходів, приурочених до 25-ї річниці Чорнобильської трагедії та, зокрема, фінансовий внесок Бухареста в спорудження об’єкту "Укриття" над четвертим енергоблоком ЧАЕС.
Утім найбільш показовим чинником став обмін візитами міністрів закордонних справ. Глава українського МЗС вперше за останні шість років відвідав румунську столицю в травні нинішнього року. Офіційний Київ навіть охрестив це "початком нового етапу у відносинах". Основною метою візиту, судячи з офіційного повідомлення прес-служби МЗС України, стала реалізація "проявленого в останній період бажання обох сторін нормалізувати політичний діалог та співробітництво на всіх рівнях".
Перебуваючи в Бухаресті на чолі офіційної делегації, К.Грищенко провів зустрічі з президентом країни, міністром закордонним справ, румунськими парламентарями. Тематика спілкування мала широкий контекст, але була спрямована, передусім, на відновлення діалогу на високому рівні, зміцнення міжпарламентських зв'язків, обговорення шляхів співпраці у сфері транспорту та енергетики.
Зі свого боку, румунський лідер Траян Бесеску запевнив главу української делегації, що офіційний Бухарест надаватиме всебічну підтримку європейській інтеграції України та, зокрема, процесу переговорів щодо укладання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Варто зазначити, що після довготривалої перерви у відносинах подібні заяви на найвищому рівні виглядають щонайменше знаковими.
Логічним продовженням діалогу став візит міністра закордонних справ Румунії Теодора Баконскі до Києва 9-10 листопада нинішнього року. Цього разу сторони обговорили обрії співпраці в торговельно-економічній, транскордонній та гуманітарній сферах. Крім того, румунська сторона підтвердила готовність до подальшої підтримки євроінтеграційних прагнень України. Підписані Угоди про співробітництво між міністерствами юстиції України і Румунії, а також Протоколу про співробітництво зовнішньополітичних відомств у сфері європейської інтеграції.
Тим часом, не менш важливим фактором у процесі відновлення діалогу мало би стати інформування населення про заходи щодо зближення сторін. Адже це формує суспільну думку та ставлення населення до сусідньої держави. Натомість, очевидно за інерцією, ЗМІ обмежилися, в більшості, сухими повідомленнями з офіційних прес-релізів.
Цікавою в цьому плані була реакція Теодора Баконскі на публікації в місцевій пресі після його візиту до Києва. "У мене відбулися зустрічі з президентом України Віктором Януковичем, прем'єром Миколою Азаровим, головою Верховної Ради Володимиром Литвином, я провів переговори зі своїм українським колегою Костянтином Грищенком, зустрівся з румунською діаспорою в Україні. Це означає, що відносини між Румунією та її великим східним сусідом, Україною, можуть повернутися у нормальне русло, а наші вітчизняні ЗМІ нічого про цей дипломатичний успіх не сказали", - написав міністр у своєму особистому блозі.
Адвокат для України
Надзвичайний і повноважний посол Румунії в Україні Корнел Іонеску, виступаючи 2 грудня на міжнародній конференції в Києві, підтвердив позицію офіційного Бухареста щодо зміцнення двосторонніх відносин з Україною. Більше того, він висловив готовність Румунії бути "адвокатом" України в ЄС: "Румунія поруч із Польщею може стати дієвим адвокатом зближення України з Євросоюзом. Між нашими державами існують сфери співпраці, де динаміка зростання і розвитку знаходиться на високому рівні", - сказав румунський дипломат.
Посол висловив переконання, що Румунія має значення для України як держава, що може впливати на формування європейської політики у південно-східному напрямі для просування інтересів України в процесі її євроінтеграції. До того ж, за його словами, Бухарест готовий допомогти налагодженню співпраці України з балканськими країнами, а також "у створенні клімату стабільності та безпеки в Чорноморському регіоні".
Фактично, своєю заявою румунський дипломат не тільки продемонстрував послідовність політики Румунії щодо зближення з Україною, але й запропонував нові механізми взаємодії.
При цьому К.Іонеску виділив кілька першочергових напрямів, де необхідно посилити діалог. Це, зокрема, співробітництво в питаннях європейської інтеграції, транскордонного співробітництва, а також нарощування обсягів товарообігу. Окремо дипломат наголосив на необхідності підтримки національної громади – румунської в Україні та української в Румунії, які він назвав "об'єднуючими мостами між двома державами".
Цікаво, що саме національний чинник донедавна залишався одним із чутливих моментів в трикутнику відносин Румунія-Україна-Молдова. Як пояснила експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Беліцер, "в Румунії була дуже поширеною думка, що в Україні мають бути не дві національних меншини – молдавська і румунська, а тільки одна – румунська, тобто автоматично зараховувалися до цієї категорії всі румуномовні представники нацменшин України". Вона підкреслила, що в основі визначення належності особи до тієї чи іншої меншини завжди має зберігатися принцип самоідентифікації.
У презентованому 2 грудня дослідженні, за словами експерта, румунські партнери навели коректні цифри, "де румунська національна меншина налічувала 150 тис., а не 460 як вказують деякі інші джерела". Тобто зараз з риторики представників Бухареста щодо підтримки національних громад ми бачимо абсолютно сучасний і демократичний підхід, пов'язаний з пожвавленням культурних обмінів, встановленням горизонтальних контактів у науковій та освітній сферах, реалізацією різного роду програм, зауважила експерт.
Отже, очевидно, що 2011 рік став визначальним у формуванні підходів Києва і Бухареста до побудови якісно нового діалогу. Румунська сторона наполегливо демонструє відкритість своїх намірів та заявляє про готовність бути адвокатом України в її євроінтеграційних прагненнях за прикладом Республіки Польща.
Історично склалося так, що і поляки з українцями донедавна мали непросту історію двосторонніх відносин. Однак подальший розвиток діалогу Києва з Варшавою, який активно розвивається й нині, міг би стати добрим прикладом для наведення мостів із Бухарестом.
Україна зі свого боку висловлює готовність до зближення позицій з Румунією після "дипломатичної зими". Але у двосторонніх відносинах все ще залишаються моменти, які вимагають компромісних підходів (зокрема, питання судноплавства та екології в дельті Дунаю).
До того ж, сьогодні в медіа-просторі обох країн, важко знайти достатню інформацію про реальні кроки назустріч, які роблять Україна і Румунія. А звідси – упереджене ставлення населення до сусідньої держави.
Як далі розвиватиметься діалог, стане зрозуміло вже в найближчій перспективі. Але, вірогідно, це визначатимуть прагнення сторін до вирішення проблемних питань та налагодження паралельних контактів, у тому числі на державному й регіональному рівнях.

Ярослав Довгопол, експерт УНЦПД