Ціна питання ціни

На 23 грудня 2011 р. у Верховній Раді України заплановано розгляд законопроектів "Про трубопровідний транспорт" (щодо реформування нафтогазового комплексу)", внесеного народним депутатом України Ю. Кармазіним, та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення реформування нафтогазового комплексу", поданого Кабінетом Міністрів України. Перший документ передбачає заборону приватизації державних підприємств, НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств, що здійснюють діяльність з транспортування газу магістральними та/або розподільними трубопроводами, зберігання у підземних газосховищах. Натомість другий законопроект виключає з чинного законодавства положення про заборону реорганізації та приватизації державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту та передбачає надати Кабміну необхідні повноваження здійснювати реформування "Нафтогазу". Крім того, пропонується заборонити порушувати справи про банкрутство щодо "Нафтогазу", дочірніх та заснованих ним підприємств. Законопроект розроблено у зв’язку з приєднанням України у лютому цього року до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, в рамках якого Україна зобов’язалася адаптувати вітчизняне законодавство до законодавства ЄС в галузі енергетики. Через необхідність лібералізації ринку Україна повинна поділити на частини державний "Нафтогаз". Адже відповідно до Енергетичної хартії ЄС видобування, транспортування та продаж енергоносіїв не може здійснюватися одним власником.

 

2 вересня 2011 р. прем’єр-міністр України М. Азаров анонсував розподіл НАКу на окремі суб’єкти господарювання з наступною ліквідацією енергохолдінгу. Однак, зазначають експерти, реорганізація "Нафтогазу" може ускладнитися через його борги перед кредиторами, від яких необхідно отримати на це згоду. Зазначимо, що заборгованість "Нафтогазу" перед українськими банками становить понад 24 млрд. грн., а перед іноземними – близько 2,2 млрд. доларів, з яких приблизно 1,6 млрд. доларів гарантовані державою. Без узгодження з кредиторами реформування НАКу може призвести до висунення вимог про дострокове погашення кредиту та пов’язаних з ним платежів, що в свою чергу призведе до висунення такої вимоги безпосередньо державі. За словами міністра палива та енергетики України Ю. Бойка, погашення боргів НАКу перед іноземними кредиторами планується здійснити шляхом продажу частини акцій компанії.

 

Раніше повідомлялося, що Україна запропонувала ЄС та Росії обговорити можливість створення тристороннього газотранспортного консорціуму з управління українською газотранспортною системою. На заміну Київ розраховував отримати значну знижку на газ. 26 вересня М. Азаров заявив, що Україна і Росія досягли згоди в питанні створення консорціуму за підсумками зустрічі президентів двох держав, в якому Росія виступатиме постачальником, Україна – транзитером, а країни ЄС – споживачем. За словами українського прем’єра, тристоронній консорціум дасть змогу підвищити надійність транспортування енергоносіїв до Європи. Крім того, М. Азаров заявив, що Україна і Росія домовилися про перегляд газових контрактів. Трохи пізніше це підтвердив і російський президент, однак подробиці такого перегляду не повідомлялися. А на початку грудня посол Росії в Україні М. Зурабов повідомив, що Москва сподівається завершити переговори з Україною щодо газу в грудні.

 

Днями низка вітчизняних ЗМІ з посиланням на видання "Дзеркало тижня" оприлюднила інформацію про умови створення газотранспортного консорціуму між Україною, Росією та ЄС, відповідно до яких на базі "Нафтогазу" планується створення двох спільних підприємств, одне з яких має отримати контроль над магістральною газотранспортною системою України. При цьому український стороні належатиме 34%, "Газпрому" – 33%, решта 33% буде запропонована європейським газовим компаніям. Друге СП, яке матиме вирішальне слово при встановленні цін для споживачів, отримає контроль над внутрішніми газорозподільними системами. Цю інформацію 14 грудня підтвердив уповноважений Кабінету Міністрів України по співпраці з Російською Федерацією, країнами СНД та ЄврАзЕС В. Мунтіян. Разом із тим, він вважає цей варіант не найкращим. На думку чиновника, доцільно шукати інші шляхи, у тому числі інтеграційні, а не віддавати систему. "Це все одно, що віддати палець", - переконаний В. Мунтіян.

 

На думку провідного експерта енергетичних програм Центру Разумкова С. Дяченка, створення такого консорціуму має супроводжуватися гарантіями наповненості труби, збереження надходжень до бюджету та рівноправності сторін. За словами експерта, якщо Україна реально, а не папері, увійде до Європейського енергетичного співтовариства, то її газотранспортна система стане частиною енергетичної системи ЄС. В такому випадку варто подумати, а чи потрібно створювати консорціум, ще й за участі Росії? Експерти також застерігають, що європейські газові компанії, доля яких має становити 33%, можуть виявитися дочірніми компаніями "Газпрому", що таким чином призведе до того, що російський газовий монополіст контролюватиме 66% української газотранспортної системи. Зокрема, на думку експерта ДІК "Брокеркредитсервіс" М. Шеїна, для участі в консорціумі можуть знайтися європейські партнери Газпрому на кшталт EON Ruhrgas або ENI и Statoil. У такому випадку Україна втратить контроль над своєю газовою трубою – "Газпром" і його європейський партнер можуть об’єднувати свої голоси.

 

Крім того, на думку фахівців, на цьому апетити Москви не обмежаться. За інформацією видання "Коммерсантъ Украина", "Газпром" вже заявив, що його не влаштовує варіант тристороннього консорціуму, оскільки знайти компанії, готові зараз вкласти кошти в консорціум, навряд чи вдасться. "Ми хотіли б почати з двостороннього формату Росії та України 50 на 50", - цитує джерело видання. Як заявив лідер партії "Фронт змін" А. Яценюк, якщо українська влада піде на підписання двостороннього контракту між Україною та Росією, ми втратимо останній актив, який приносить гроші. На переконання політика, необхідно, щоб до переговорів були залучені країни-члени ЄС, але не якісь окремі європейські компанії, що знаходяться у власності "Газпрому", та США, які можуть бути фінансовим донором та дозволять Україні відчувати себе безпечніше в енергетичному секторі. Крім того, Україна повинна мати контракт з ЄС на транспортування газу, а не "Газпром". До того ж, прийом газу має відбуватися на українсько-європейському кордоні, а не на російсько-українському. А. Яценюк також вважає, що підтримка України у газових переговорах з Росією, яку задекларував Європарламент, має бути реальною, а не на папері.

 

Між тим, газові переговори між Києвом та Москвою загальмувалися. 12 грудня за підсумками чергового раунду переговорів з Ю. Бойком глава "Газпрому" О. Міллер заявив, що новий газовий договір до 1 січня підписаний не буде, оскільки існують певні спірні моменти, по яких "Газпром" та "Нафтогаз" не можуть знайти спільної мови. За словами спікера Ради Федерації РФ В. Матвієнко, досягненню домовленостей заважає участь України в Енергетичній хартії ЄС, а також ратифікація Києвом так званого другого енергопакету, адже, як вже зазначалося, транспортування та продаж енергоносіїв не може здійснюватися одним власником. Якщо ж "Газпром" одночасно увійде до складу засновників газотранспортного консорціуму та поставлятиме Україні газ, європейська сторона може розцінити це як порушення положень Енергетичної хартії ЄС.

 

Після майже року дії європейської Енергетичної хартії окремими політиками почали висловлюватися думки, що цей документ не відповідає інтересам України. На думку члена парламентського комітету з питань ПЕК С. Пашинського, це було помилкове рішення, оскільки Україна не отримала ніякої допомоги від країн ЄС і згаяла час для переговорів з Росією. Те, що дані ЄС обіцянки не виконуються, підтвердив заступник міністра палива та енергетики В. Макуха, за словами якого, приєднавшись до Енергетичного Співтовариства, Київ розраховував не лише на те, що ЄС підтримає Україну в питаннях гармонізації енергетичного законодавства з європейським, але й на те, що країни ЄС посприяють у питанні енергобезпеки України, однак цього не сталося.

 

Поки Європа займається рятуванням Єврозони, Москва планомірно та наполегливо тисне на Київ. До чого призведе можливий вихід України з Договору Енергетичного Співтовариства, якщо українська влада таки зважиться на такий крок? Насамперед, будуть усунуті перепони на шляху до створення консорціуму між "Газпромом" та "Нафтогазом". При цьому "Газпром" може отримати контрольний пакет, а згодом, за білоруським сценарієм, 100% газотранспортної системи України, що означатиме втрату енергетичної незалежності держави. По-друге, як свідчить досвід Білорусії, цінові знижки на газ триватимуть у кращому випадку кілька років, після чого ціни почнуть вирівнюватися з експортними. По-третє, денонсація міжнародного договору унеможливить не лише асоційовану участь України в ЄС та позбавить фінансової допомоги з боку Євросоюзу, але й поставить жирний хрест на українських перспективах євроінтеграції взагалі, адже країна, в якій ігноруються європейські цінності, не може бути рівноправним партнером європейської спільноти. Четверте, розірвання домовленостей означатиме політичну смерть нинішньої влади.

 

Очевидно, розуміючи це, українське керівництво поки що не готове взяти на себе відповідальність за допуск російського газового монополіста на внутрішній ринок енергоносіїв та втратити політичні дивіденди напередодні старту парламентської виборчої кампанії. У проект бюджету на 2012 рік, підготовлений до другого читання, український уряд заклав ціну на газ у розмірі 416 доларів за тисячу кубометрів. За словами М. Азарова, сьогодні з бюджетом зволікати не можна, оскільки від ухвалення державного бюджету залежить прийняття всіх обласних, районних та міських бюджетів. Також він зазначив, що бюджет має бути реалістичним, а це означає, що якщо доведеться платити 400 доларів за газ, то ми будемо платити. Разом із тим, прем’єр підкреслив, що у випадку, якщо Україна домовиться з Росією про зниження ціни на газ, то Мінфін спільно з Мінекономіки перегляне всі показники бюджету.

 

Зобов’язання по реформуванню та лібералізації газового ринку, які взяла на себе Україна у зв’язку з приєднанням до Енергетичного Співтовариства, є одним із шляхів протистояти газовій залежності від Росії. Але для цього повинен запрацювати Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", який має забезпечити системний підхід до створення умов для стабільного функціонування цього ринку та його подальшого розвитку. Принципи, закладені в закон, – вільний вибір споживачами постачальників газу, вільний та рівний доступ до газових мереж та підземних сховищ, розмежування діяльності у газовому секторі – це фактори, на яких має базуватися модель майбутнього українського газового ринку. За умови ефективної реалізації положень цього закону Україна зможе забезпечити європейським компаніям (якщо це не буде використано для надання привілегій "Газпрому" та наближеним до нього фірмам) реальні механізми економічно вигідного транзиту газу територією України, створивши тим самим гарантії для наповнення своєї газової труби та ефективного використання українських підземних газових сховищ, які не мають аналогів в Європі та є додатковим чинником стабільності поставок енергоносіїв.

 

Таким чином, лише комплексний підхід до реформування вітчизняного газового ринку дозволить забезпечити конкурентоздатність української газотранспортної системи, вибудувати рівноправні та взаємовигідні відносини з російським газовим монополістом, протистояти посяганням на енергетичну незалежність держави.

 

Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін УНЦПД