Концепція реформування системи влади в Україні

Демократичне об'єднання "Українська Національна Рада"

                                           КОНЦЕПЦІЯ
                   реформування системи влади в державі

    Ми вважаємо, що шлях для утвердження України як процвітаючої європейської держави лежить через зміну системи влади.
 
    Для відповіді на запитання: як реформувати систему влади в Україні, потрібно визначити глибинні причини того перманентно кризового стану, в якому вона опинилася. Ми вважаємо, що дві найголовніші причини такі:
Недостатньо сформована нація і недостатній рівень демократії (в сенсі досягнення реального народовладдя).
    Отже необхідно здійснити дві найголовніші речі: консолідувати українську націю і демократизувати українське суспільство.

 

1. Як об’єднати українську націю

   Згуртувати українську націю можливо лише через першочергове об’єднання української еліти – громадсько-політичного і інтелектуально-культурного активу України. Об’єднана еліта стане локомотивом об’єднання української нації.
    Громадсько-політичний актив України (умовно – еліта) складається з представників політичних партій (саме партії, за Конституцією, виражають політичну волю громадян), громадських організацій та визначних представників українського суспільства.
    Проукраїнські (державницькі) партії та громадські організації (яких в Україні є немало) діють розрізнено, тому їхній вплив на владу і ситуацію в державі є слабким.   
     Інтегральна проблема українського суспільства якраз і полягає у відсутності системної скоординованої взаємодії між суб’єктами громадсько-політичного процесу, що є проявом низької громадсько-політичної культури.
    Отже для згуртування проукраїнської еліти потрібно створити єдиний постійно діючий формат скоординованої взаємодії державницьких громадсько-політичних сил. Злиття їх в одну партію – не самоціль, головне, щоб вони діяли системно і узгоджено.

     В організаційному плані до цього громадсько-політичного формату має увійти активна частина суспільства:

– політичні партії демократичного спрямування, які відстоюють національні інтереси України;
– громадські організації, які стоять на демократичних засадах;
– визначні представники українського суспільства.

     Пропонується назвати такий орган: «Українська Національна Рада» (УНР).
     До речі, це традиційний український формат, який вперше був створений у Львові 18 жовтня 1918 р., а пізніше, в різні часи відновлювався.

      Замість керівного органу «УНР» створюється координаційний орган, який не є надструктурою, а лише узгоджує діяльність діючих структур-суб’єктів «УНР» (партій та громадських організацій).
       До його складу входять:

– керівники політичних партій;
– керівники громадських організацій;
– визначні представники українського суспільства.

       Пропонується назвати  такий орган «Українська Координаційна Рада» (УКР).
       Принагідно варто звернути увагу на те, що існує „Всесвітня Українська Координаційна Рада”, яка об’єднує українську діаспору всього світу. А координаційного органу для систематизації діяльності демократичних інституцій всередині держави досі не було! Маємо надію, що ним і стане УКР.
       Пропонується, головним чином, консенсусний спосіб прийняття рішень УКР. Усі члени УКР мають рівні права. УКР вирішує проблеми загальноукраїнського рівня (діяльність УКР регулюється Регламентом).

      За аналогічною організаційною структурою пропонується створити відповідні координаційні ради на місцевому рівні: Обласні Координаційні Ради (ОКР), Міські Координаційні Ради (МКР) і Районні Координаційні Ради (РКР). Вони мають розв’язувати нагальні проблеми, що постають перед місцевими громадами, виробляти конкретні рекомендації стосовно формування місцевої політики і впливу на органи влади на місцях і, можливо, стануть юридичним суб’єктами цих територіальних громад, об’єднаних єдиною мережею скоординованої взаємодії.
      Важливо не підмінювати народовладдя самоврядуванням.

      Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності УКР здійснює Інформаційно-аналітичний центр «Української Національної Ради», який має бути координатором мережі аналітичних центрів України.
      Аналогічні інформаційно-аналітичні центри місцевого рівня створюються при ОКР, МКР і РКР.
      Саме «Українська Національна Рада» спроможна стати центром єднання української нації.


2. Як забезпечити реальне народовладдя

    Згідно з Конституцією України (ст.5) носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі є народ. У Конституції закладений головний принцип демократії: народ панує над державою, тобто є суверенним щодо неї. Якщо ж держава панує над народом, то політична система є тоталітарною.
 

    Отже, необхідно вирішити проблему досягнення реального народовладдя, забезпечивши суверенітет (тобто верховну владу) народу.
    З юридичної точки зору народ повинен бути не об’єктом, а суб’єктом влади – влади суверенної, влади верховної. Носієм суверенітету(з суверенним правом) може виступати лише один суб’єкт, а всі інші ешелони влади вже не можуть бути верховними (включаючи і Верховну Раду), а виконувати функції державного менеджменту. Ці гілки теперішньої влади підпадають під так зване позитивне право.
     Таким чином, для наповнення ст. 5 Конституції конкретним змістом необхідно прийняти «Закон про народовладдя», в якому чітко окреслити формат суб’єкта народовладдя та його функції й повноваження, порядок формування тощо. Однією з найголовніших функцій «Української Національної Ради» повинен бути контроль за всіма виконавчими структурами, наділеними позитивним правом.

    На нашу думку,  вищезгаданий формат «Української Національної Ради» крім функції консолідації суспільства може виконувати і функцію колективного суб’єкта народовладдя. Цей орган був би виразником волі народу, розробляв би стратегію для України, контролював би втілення цієї стратегії в життя.

      Отже, необхідне правове оформлення суб’єкта народовладдя відповідно до 5-ї статті Конституції України. Це все поставить на свої місця. Носієм верховної (суверенної) влади в державі буде вже не Верховна Рада (яка узурпує суверенні права народу), а повноцінний представницький орган народовладдя, що виражає і виконує волю народу. Тоді відпаде потреба у всіляких «асамблеях»(включаючи так звану «конституційну»). Відпаде проблема засновника суспільного мовлення і т.п., тому що господарем у країні нарешті стане народ. Усе це можна здійснити в рамках чинної Конституції, яка визнана однією з найкращих у Європі. Змінювати Конституцію не потрібно, бо це призведе не до вдосконалення політичної системи, а до її ще більшого розбалансування.

     На необхідність правового оформлення суб’єкта народовладдя вказує один з найвизначніших політологів сучасності, німецький вчений Юрген Габермас: «Формалізація волі народу, надання їй загальнообов’язковості потребує трансформації влади у такий стан, коли сам народ дає собі закони».
    
      В існуючій системі влади народ позбавлений контролю за владою. Він стає суб’єктом верховної влади ситуативно – на момент виборів (пряма демократія). У той же час увесь народ не може бути представлений у органі народовладдя. Але й Верховна Рада (представницька демократія) не може замінити такий орган: ні за кількістю, ні за якістю членів, ні за її нижчим (позитивним) правом відносно суверена – народу.
      Сучасні потреби демократичного розвитку вимагають збалансованого співвідношення прямої і представницької демократії. Такому оптимальному співвідношенню відповідає концепція партисіпітарної демократії, яка спрямована на забезпечення реальної участі якомога шир-ших верств населення у здійсненні влади, громадянського контролю над прийняттям рішень, що буде сприяти досягненню справжньої свободи і рівності. Оскільки неможливо повністю перейти до прямої демократії, при цьому пропонується змішана форма політичної організації з елементами прямої і вдосконаленої форми представницької демократії.
     Таким чином, окреслений вище формат «Української Національної Ради» вписується у передове наукове бачення розвитку демократичних інституцій і відповідає концепції партисіпітарної демократії.

       Завдання «УНР» наступні:
    – забезпечувати ефективне управління державою;
    – впливати на формування громадської думки та виражати громадсько-політичну волю народу;
    – виражати, стверджувати публічно і відстоювати інтереси українського народу, сприяти формуванню консолідованої української нації;
    – приймати рішення щодо загальнодержавних політичних, економічних та соціальних проблем;
    – визначати пріоритетні напрямки розвитку України, розробляти внутрішній та зовнішній державний курс та загальнонаціональну програму суспільного розвитку;
     –  консолідувати демократичні сили та українське суспільство на ґрунті національно-духовної єдності та соціально-політичного партнерства;
     –  оцінювати і критикувати дії деструктивних сил, не допускати будь-якого посягання на Конституцію, закони і національні інтереси України, з якого боку вони б не виходили;
     – формувати цілісну загальнонаціональну ідеологію на основі національної ідеї та концепції національних інтересів України;
     –  утверджувати державний статус української мови, захист національного історико-культурного середовища та інформаційного простору;
     –  сприяти об’єктивному висвітленню історії України та історії вітчизняного державотворчого процесу;
     – сприяти становленню громадянського суспільства, забезпеченню відкритості влади та її підзвітності суспільству;
     – розробляти і впроваджувати національно-орієнтовану кадрову політику, здійснювати добір і виховання політичних та громадських лідерів, державних діячів, які мають суспільну підтримку;       
     –  відстоювати протекціонізм впровадженню інноваційних технологій, українському виробництву, підприємництву і капіталу, українській культурі та науці;
     – здійснювати новий курс реформ на шляху в коло розвинутих держав;
     – забезпечувати розробку науково обґрунтованих економічних, соціальних і культурних програм;
     – створювати та підтримувати позитивний міжнародний імідж України.

      Організаційно «УНР»  – це цілісна всеохоплююча система скоординованої взаємодії суб’єктів громадянського суспільства. Це і є система реального народовладдя!

      Саме в «Українській Національній Раді» втілена “формула консолідації” та реального народовладдя, базовими принципами якої є: спільна проукраїнська платформа, постійна і системна скоординована взаємодія та консенсусне прийняття рішень. Тому саме громадсько-політичний формат «Української Національної Ради» покликаний вирішити найнагальнішу проблему сьогодення: згуртувати демократичні сили, що відстоюють національні інтереси України, об'єднати українську інтелігенцію і всю українську націю. Саме «УНР» має на меті стати виразником інтегрованої волі українського народу, який за Конституцією України є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади у державі. Держава, яку представляють три гілки влади, повинна, нарешті, стати виконавцем волі народу.

        Є впевненість у тому, що коли всі українські громадсько-політичні сили, які діють на засадах демократії та національних інтересів України, стануть до спільної справи в «Українській Національній Раді», де буде забезпечена системність та ефективність їхньої діяльності, це буде цивілізованою формою трансформації суспільства – зміни системи влади в державі.
      
                                  2011-2012© Демократичне об’єднання
                                        «Українська Національна Рада»

www.unr.org.ua