Ярослав-Віктор Павлуцький

Павлуцький Ярослав, ГО "Разом", вишиті образи

Народився я у столиці Галичини – славному Львові – в недалекому 1977 році. Здобув вищу освіту. Із 2003 року піддався впливу чогось величного, незвіданого, незрозумілого… Запитаєте ви: чого саме? Не впевнений, що можу чітко й однозначно відповісти. На мою думку, це усвідомлення життєвого призначення, відчуття волі Божої. Наш Господь ласкавий сповіщає свою волю Святу і благо, коли ми вчасно і правильно її зрозуміємо та будемо виконувати.

Отже, одного чудового сонячного дня побачив я схему ікони «Свята Родина» на прилавку торгового ряду і, без сумнівів, був переконаний, що обов’язково маю її вишити. Придбавши схему, одразу приступив до роботи. Вона була моєю першою вишитою іконою (хрестиком). Після цього відчув, що зупинитися не маю права. Щось підштовхувало мене до подальших робіт.

Наступного року, відвідавши музей вишитих ікон о.Д.Блажейовського, відтворив декілька його робіт.

І так до 2005 року, коли у мене виникла ідея розробити схеми та вишити лики святих подвижників землі української за методикою о.Д.Блажейовського. Ікони св.кн.Ярослава (2005 р.), св.прпб.Амфілохія Почаївського (2006 р.), прпб.Паїсія Величковського (2007 р.) відтоді з’явилися у моєму доробку. На цьому я не зупинився і 2007 року з бісеру виткав ікону св.Йосифа Обручника.

У моєму доробку окрім ікон є також вишиті чоловічі і жіночі сорочки, краватки, картини на дитячу тематику.

Деякі з робіт були експонатами виставок: в рамках всеукраїнського фестивалю-конкурсу традицій Холмщини та Підляшшя «Політ на зраненім крилі» 5 травня 2007 року в с.Оброшино Пустомитівського району Львівської області; на запрошення настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці УАПЦ прот.Романа Сотника з 14 жовтня по 4 листопада 2007 року в міському палаці культури м.Миколаєва Львівської області та 17 травня 2007 року в церкві Вознесіння Господнього УГКЦ м.Львова.

Часто мене запитують: чи входжу я в спілку народних майстрів. Ні. І не прагну цього. Я просто працюю задля слави Божої. І переконаний, що люди мають знати про сподвижників віри християнської, про їхні вчинки, гоніння та страждання задля Господа нашого. А найбільше можна спонукати людину довідатися про це через ікони. Не важливо, яка церква їх шанує, а головне, якими ділами вони прославилися. Живімо праведно і удостоїмося ласки Нашого Люблячого Отця.