Квітка Цісик

(4 квітня 1953, Квінз, Нью-Йорк – 29 березня 1998, Мангеттен, Нью-Йорк)

Квітка Цісик належить до тієї когорти співачок, яких одразу пізнаєш. Навіть не маючи музичної освіти, її голос сприймаєш на підсвідомому рівні. Тоді як професіонали можуть поцінувати секрет її пісні більш фахово. «Відчувається, що грошей на «плити» не жаліли. Хоч як прикро, але в діаспорі такі речі роблять по-аматорськи, для домашнього вжитку. Проте Квітка записала диск на високому рівні. Аранжування — блискуче, музиканти — професіонали високого класу. Партії рояля виконувала старша сестра Марія — відома у світі піаністка».

Народилася співачка  4 квітня 1953 року в нью-йоркському районі Квінс у родині Володимира й Іванни Цісиків, які у післявоєнні роки  емігрували  зі Львова. Тільки у віці 30 років їй вдалося відвідати Україну, яку вона любила всім серцем. Квітка приїхала на батьківську землю разом із мамою в 1983 році — перший і, як виявилося, останній раз. Навіть не встигла виступити з концертами, про які так мріяла. Залишилися нездійсненою мрією і плани записати третій україномовний альбом. То могли бути колискові для її маленького сина Едварда–Володимира чи сучасні українські пісні.

Дівоче прізвище Квітчиної мами було Лев. А от чи дійсно був її тато Володимир родичем Дарії Цісик-Ребет — дружини й колеги по боротьбі визначного діяча ОУН доктора Лева Ребета, що загинув у Мюнхені 1957 року від руки кремлівського вбивці, — достеменно встановити поки що не вдалося. 

Першою, тобто рідною мовою для Квітки була українська. Оскільки тато Квітки був скрипалем, тому з 4 років дівчинка почала вчитися музики. Руку їй ставив батько — концертний скрипаль, що здобув освіту у Вищому музичному інституті у Львові й викладав в Українському музичному інституті Америки. На роялі Квітці акомпанувала її старша сестра Марія (народжена 1945 року в таборі для переміщених осіб у німецькому місті Байрейті, уславленому Вагнерівським оперним фестивалем).Ще коли вчилась у школі, співала у різних групах в стилі кантрі та джаз.

Марія згодом стала відомою піаністкою, гастролювала світом, була директором Сан-Франциської консерваторії, викладала у знаменитій Джульярд-скул, а згодом вела майстер-класи у Карнегі-Холі. В юності Квітка займалась танцями, балетом, кінним спортом, була членкинею «Пласту». Її захоплення можна побачити на унікальних світлинах, зібраних мешканцем Івано-Франківська Тарасем Зенем.

Коли Квітці виповнилося 17 років, Володимир Цісик помер. Його смерть була важким ударом для дівчини. Тоді, в пам’ять про батька, який завжди мріяв, щоб молодша донька стала скрипалькою, Квітка вступила в Університет Бінгемтона (штат Нью-Йорк), де отримала стипендію для навчання гри на скрипці. Проте любов до співу перемогла. Через рік завдяки своєму рідкісному колоратурному сопрано вона стала стипендіаткою Mannes School of Music у Нью-Йорку, де вона пройшла повний курс вокальної науки під керівництвом хранителя віденської оперної традиції професора Себастіана Енгельберга — славного педагогічною авторитарністю єврейського емігранта з Австрії. Завершила навчання у 1974 році. Опісля виступала в театрі м. Гент (Бельгія) в опері Дж. Верді «Ріґолетто».

Коли у 1974-му Квітка закінчила консерваторію, вже три роки не було на світі її батька Володимира. «Я мала його пальці й техніку, але мріяла співати, і досі я почуваюся винною, що покинула скрипку», — зізналася Квітка Цісик в інтерв’ю журналу «Форд Мегезін» у 1990 році. 

Працювати, як заведено в американців, Квітка почала ще під час навчання, оскільки потрібно було платити за ноти, сценічні костюми, концертмейстерам, а ще родині допомагати. Короткі оперні ангажементи не давали тих грошей, які пропонувала поп-музика. Досконала вокалістка, для якої не існувало технічних труднощів, швидко увійшла до еліти сесійних музикантів, котрі вільно почуваються в будь-якому музичному стилі й, на відміну від ідолів шоу-бізнесу, самі вибирають собі власний ритм життя. Тоді ж Квітка взяла собі псевдонім Кейсі (Kacey — за англійськими назвами перших літер її імені й прізвища К.С.). Її навперебій почали запрошувати до участі в записах своїх альбомів джазові та поп- і рок-зірки. Меломани та знавці глянцевих авторитетів кінця ХХ сторіччя оцінять імена кількох із тих десятків артистів, кому Кейсі Цісик допомагала створювати їхні шедеври: Майкл Френкс, Боб Джеймс, Девід Санборн, Майкл Болтон (теж українець, до речі), Роберта Флек, Лінда Ронстад, Карлі Саймон, Керол Кінг, Дейв Валентін, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонс — найпотужніший з аранжувальників-продюсерів Америки, який «сконструював» феномен Майкла Джексона. Між іншим, із майбутнім поп-королем Джексоном Квітка часто співала в хорі.

Паралельно з творчою роботою в студії та на сцені Кейсі відгукувалася на суто комерційні пропозиції та швидко стала найбільшоплачуваною виконавицею джинглів — рекламних мотивів для радіо й телебачення. За допомогою її витонченого співу створювали собі акустичний імідж корпорації Coca-Cola, American Airlines, Sears, Safeway, Starburst тощо. З 1982-го й до своєї смерті Кейсі Цісик залишалася єдиним голосом компанії Ford Motors.

 «Я всім розповідала, яка в Україні красива, мелодійна музика і народ співучий. Але не було жодного запису, зробленого на професійному рівні. І я зрозуміла, що повинна записати українські пісні. Не тільки для своїх приятелів — для всіх українців. Це був би такий подарунок! Я мріяла, що в Україні мене почують...» — говорила Квітка Цісик. У шаленому темпі її життя знайшлися час і бажання заспівати для батьківського краю. І так, як це зробила вона, не зміг повторити ніхто. Перший диск українських пісень «Квітка» був записаний у 1980 році, другий — «Два кольори» — у 1989–му. Вони зібрали цілий вінок нагород у Канаді, а в 1990–му були номіновані на премію «Греммі» в категорії contemporary folk.

У роботі над записами дисків Квітці велику допомогу надали її чоловіки. Альбом «Квітка» допомагав записувати її перший чоловік, композитор–аранжувальник Джек Корнер. «Він музикант і композитор, але нічого не чув про Україну. Тепер знає про неї дуже багато. До кожного твору Джек ставився дуже відповідально: щоб не змінити його, не зробити американським, а залишити неповторний український мелос. Всі пісні я спеціально перекладала йому англійською — він так хотів, щоб зрозуміти і відчути зміст», — розповідала Квітка Цісик.

Згодом Квітка розлучилася, вдруге вийшла заміж. Її другий чоловік, інженер звукозапису Едвард Раковіч, допомагав працювати над альбомом «Два кольори». Епіграфом до другого альбому стали слова: «Ця збірка пісень — бажання мого українського серця вплести радісні нотки в розпатлане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».

Завдяки своїй професійній репутації, душевній вдачі та щедрим гонорарам, запропонованим нею найкращим студійним інструменталістам Нью-Йорка, Квітка для своїх українських сесій збирала такі бездоганні ансамблі, які нечасто могли собі дозволити більшість тодішніх поп-зірок США. Партії роялю виконувала сестра Марія, на гітарах грав фантастичний Стюарт Шарф, усіх не перелічити... От і маємо результат, поряд із яким досі нема чого поставити в нашій легкій музиці. Недарма ці диски зібрали купу нагород у Канаді, а в 1990 році були номіновані на «Греммі» в категорії contemporary folk.

Кейсі виконувала заголовні пісні у фільмах, виступала на американському телебаченні (у рекламі); співала у Гентській опері (Бельгія). Фільм «You Light Up My Life» (1977), в якому вона виконувала пісні, було відзначено «Оскаром» та «Золотим глобусом» за кращу пісню до кінофільму. Також для цього фільму записала кілька пісень. Аж тут почалась юридична тяганина між рекординговою компанією, із якою Цісик мала контракт, і кіностудією, котра тримала права на фільм, — під чиїм лейблом має вийти диск із піснями?

Тим часом немов нізвідки узявся такий собі білий чоловік Пет Бун, що прославився у 1950-х своїми присолодженими копіями яскравих творів чорношкірих рок-н-ролерів Літл Річарда й Фетса Доміно. Маючи гострий нюх на потенційні хіти, він потихеньку викупив право на виконання головної теми фільму й хутко організував її запис для своєї доньки. Та, як зуміла, скопіювала Квітчин вокал… і пісня «You Light Up My Life» полонила США назавжди!

Коли за кілька місяців нарешті вийшов диск із голосом Цісик (вона відмовилася ставити на ньому своє ім’я, і платівка називалася просто «Оригінальні пісні з кінофільму»), Дебі Бун уже була на вершині національного хіт-параду. Під час вручення «Оскара» Джеку Бруксу — автору «кращої пісні для кіно 1977 року» — цю його любовну баладу виконувала Дебі з хором хлопчиків... Квітка проігнорувала запрошення на церемонію. Після того дочка Пета Буна вже ніколи не заспівала нічого яскравого й швидко зійшла зі сцени. Проте пісня, якій дала життя Кейсі, продовжує жити в десятках версій.

Навесні 1998 року сотні музичних радіостанцій США передали повідомлення: «Кейсі Цісик, яка починала оперною співачкою, але згодом стала володаркою одного з найпоширеніших у світовому ефірі голосів — завдяки її сольному й бек-вокалу в записах джазових і поп-зірок та виконанню рекламних джинглів великих компаній, у тому числі невмирущого слогану «Чи щастило вам недавно кермувати «Фордом», — померла 29 березня в Манхеттені. Кейсі було 44 роки… Чудовий голос пішов зі світу живих».

Ідентичні некрологи було опубліковано у більшості ЗМІ Північної Америки — від транснаціональної агенції «Associated Press» до газети штату Міссурі «Сент-Луїс Пост».

У Сполучених Штатах на знак пам’яті про Квітку Цісик і її талант заснували Фонд підтримки музично обдарованих дітей. На згадку про її сестру Марію засновано Фонд «Адже життя прекрасне», який збирає кошти на закупівлю мамографічного обладнання для України.

У 2007—2010 роках в Україні та США відбулися заходи першого українсько–американського проекту «Незабутня Квітка», присвячені пам’яті Квітки Цісик. У Львові, Івано–Франківську та інших містах регіону пройшли вечори пам’яті, на яких відбулися зустрічі родини Квітки з України та США. 22 січня 2010 року у Львові, на фасаді будинку №8 на вулиці Глибокій, відкрили меморіальну дошку, присвячену Квітці Цісик. На табличці викарбувано: «У цьому будинку до 1944 року мешкала славетна родина Левів, у якій у 1953 році народилася відома американська співачка українського походження Квітка Цісик».