Революційні тези

"О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу Духа
І день воскресний твого повстання".
Іван Франко, "Мойсей"

Кризова ситуація в Україні з кожним днем стрімко набуває рис революційності. Все більше громадян втрачають останні прожиткові резерви, впевненість в сьогоденні та надію на майбутнє. Відчай, розчарування, озлобленість, агресія і потреба негайних системних змін – революційних перетворень – охоплює маси.
Тисячі громадян по всій Україні, зрушені кризою, почали об’єднуватися в громадські організації та рухи, шукаючи спільний вихід для себе і для всього суспільства. Багато з них почали займатися громадсько-політичною діяльністю вперше, втративши роботу або полишивши розорений бізнес.
Громадяни в нових ініціативних групах, громадянських об’єднаннях і рухах неодмінно задаються питаннями: яка їхня місія? Як адекватно діяти в сучасних умовах? Яка стратегічна ціль? Яких змін прагнути?
Різні відповіді на ці питання призводять до розпорошеності соціальних зусиль. Саме цього й намагається досягти влада – роз’єднаності та конфронтації всередині суспільства.
Якщо ж всі спільно дійдуть доєдиного розуміння щодо місії, цілей та завдань громадянського суспільства, то десятки, сотні громадських рухів зможуть консолідувати свої зусилля, виборюючи якісні зміни. Це є шлях порятунку.
Почати необхідно з усвідомлення місії
Місія кожного з нас – громадянина України – полягає в тому, щоб творити історію в переломний час. Кожну мить приймаються рішення, відбуваються події, які визначатимуть життя десятків мільйонів співвітчизників на майбутні роки.
Криза поставила перед Україною жорсткі виклики, які перевірять життєздатність країни. Водночас, країна накопичила такий тягар політичних, економічних та соціальних проблем, що її порятунок більше не залежить ані від державних керманичів, ані від закордоння. Необхідне нагальне і широке наше громадянське втручання – необхідне народовладдя в дії.
Переломний момент в долі України покладає на нас з вами величезну відповідальність. Кожен з нас своєю думкою, ініціативою та дією сьогодні може врятувати Україну, або її знищити.
Що кожному свідомому громадянину необхідно враховувати, щоб адекватно діяти в кризово-переломній ситуації?
По-перше, зрозуміти, що сучасні політики нездатні консолідуватися за будь-яких умов. Президент, прем’єр-міністр, лідер опозиції, більшість депутатів і ті політичні лідери, які зараз вже готуються до наступних президентських виборів, – всі вони є носіями споживацьких ідей та егоїстичного індивідуалізму. Вони розглядають владу лише як безмежні можливості й привілеї.
По-друге, жоден з діючих державних керівників не намагається вивести Україну з кризи. Вони навіть не знають, як це зробити. Замість реальних, перевірених досвідом й історією антикризових заходів, чинна українська влада хапає іноземних кредитів і постійно намагається придушити нас посиленням податкового тиску. Такі дії лише відтягують катастрофу.
По-третє, державна "еліта" руйнує Україну. Кожен зайвий день перебування при владі теперішньої панівної верстви як вкупі, так і окремих її представників, завдає непоправної шкоди національній безпеці України і несе реальну загрозу її суверенітету та територіальній цілісності.
По-четверте, катастрофа неминуча. Колапс економіки, вичерпання золотовалютного резерву та обмеженість зовнішніх кредитних ресурсів призведуть до дефолту України. Відчай населення обернеться соціальним вибухом, який матиме безпрецедентні масштаби.
Строк для цих подій – кінець весни (малоймовірний) або початок-середина осені (найбільш імовірний) Все залежить від того, чи зможе влада до осені залучати іноземні кредити, щоб втримувати життєздатність системи. Але навіть, якщо залучить, то це лише відтермінує агонію.
По-п’яте, катастрофа спричинить революцію, яка мусить стати новим народженням України. Неконтрольований соціальний бунт може носити деструктивний характер. Однак організовано здійснена громадськими організаціями системна революція матиме конструктивний характер і призведе до усунення старих еліт, нейтралізації деструктивно-агресивних громадських сил, скликання Конституційних Зборів, прийняття принципово нової конституції та запуску модернізаційних процесів в Україні.
Що робити?
Для того, щоб мати достатній вплив в умовах кризово-революційної ситуації, громадянам-однодумцям необхідно згуртовуватися в громадсько-політичні об’єднання – групи, організації або громадянські рухи. Добре відомо, що ефективність 10 організованих людей прирівнюється до активності 100 неорганізованих.
Багато громадян в сучасних умовах піддаються ідейним спокусам утворювати політичні партії, а не громадські об’єднання. Начебто політична партія зможе і систему ламати, і громадянське суспільство будувати, і Україну врятувати. Однак в сучасних умовах партії дискредитували себе – їм потрібна лише влада, а не системні зміни.
Отже спочатку Україні потрібні саме активні громадяни і громадські об’єднання, які розбудують громадянське суспільство і змінять систему. А вже потім можна буде говорити про розбудову якісно нової партійної системи майже "з нуля".
Громадські об’єднання мають бути ненасильницьким. В умовах кризово-революційної ситуації неприпустимо пропагувати насильницькі дії. Перш за все тому, що в Україні й так знайдеться багато гарячих голів, які тільки й прагнутимуть розпалити ворожнечу та посіяти насилля.
Їх дії будуть емоційними, але недалекоглядними. Їх доведеться зупиняти, щоб врятувати Україну від масових громадянських конфліктів.
До того ж, насильницькі дії громадськості завжди є підставою для застосування державою своєї сили. А силовий апарат у держави завжди більший, ніж у найсильніших громадських об’єднань. Силовий варіант – шлях програшу для громадськості.
Громадські об’єднання мають бути непартійними. На сьогодні немає жодної партії, за перебування в якій потім не було б соромно. Жоден з сьогоднішніх політичних лідерів не гідний того, щоб його підтримувати і йому вірити. Україні потрібні ГРОМАДЯНСЬКІ об’єднання, які працюватимуть не на якусь політичну силу або лідера, а на загально-соціальні цілі.
Громадські об’єднання мають бути масовими. Навіть якщо різноманітні об’єднання не зможуть прийняти в членство всіх або хоча б половину громадян України, в умовах кризово-революційної ситуації вони мають заручитися їхньою підтримкою.
Необхідно піднімати теми і проблеми, актуальні не лише для якихось вузьких соціальних груп, а для широких прошарків по всій Україні.
Громадські об’єднання мають бути дисциплінованими. Це означає, що кожен активний громадянин має розуміти свою місію та бути відповідальним. Якщо взявся поклеїти листівку – то маєш це зробити. Якщо пообіцяв прийти на мітинг – маєш прибути вчасно. Лише завдяки самодисципліні конструктивні сили зможуть бути ефективними в умовах загального соціального хаосу.
Громадські об’єднання мають бути безлідерними. Подібна вимога обумовлена необхідністю створити в громадському середовищі умови для зростання нових лідерів.
Якщо наперед заявлений лідер не буде "давити авторитетом", то є шанси, що на лідерські позиції проб’ються найбільш розумні, адекватні та талановиті особистості.
Безлідерність, однак, не означає, що громадські об’єднання будуть некерованими. Керівництво має бути, і найкраща його форма – колективна координація.
Основними методами роботи громадських об’єднань мають стати наступні п’ять:
- мобілізаційний – громадські об’єднання мають залучати і активізувати тисячі громадян по всій Україні;
- просвітницько-пропагандистський – необхідно вести постійну пропаганду конструктивних цілей, позитивного мислення, знайомити людей з їхніми правами, з ненасильницькими методами боротьби, пропагувати оновлення і модернізацію України;
- метод тиску – громадські об’єднання мають озвучувати і захищати інтереси широких верств населення, які на сьогодні страждають від економічної, політичної і соціальної кризи. Це можливо шляхом організації в межах закону акцій жорсткого тиску на державну владу;
- ініціативний – організована громадськість в формі різноманітних об’єднань має започатковувати нові соціально-політичні процеси, ідеї, програми розвитку України;
- інформаційний – громадсько-політичні об’єднання мають стати інструментом поширення інформації про громадські ініціативи, про соціально-значущі події в умовах, коли більшість ЗМІ підконтрольна або владі, або олігархам і жорстко цензурована.
Мета
Оновлення України і розбудова державності, забезпечення загального добробуту і ефективність соціально-економічних відносин – все це можливе лише за умови зміни характеру державної влади в Україні.
Вона нарешті має стати тягарем служіння і відповідальності, а не безмежним коритом можливостей для обраних.
Лише виникнення потужного структурованого громадянського суспільства може зробити державну владу підконтрольною. Інакше, будь яка державна влада буде свавільним тираном для суспільства і паразитом на тілі країни.
Отже головною стратегічною метою всіх громадсько-політичних об’єднань в Україні має бути розбудова громадянського суспільства і утвердження його контролю над державою. Досягнення цієї надмети забезпечить всі похідні якісні зміни і трансформації в Україні.
Завдання
Перед всіма новими громадсько-політичними об’єднаннями, які зараз рясно виникають, постає проблема визначення програмних завдань. Вирішуючи це питання, необхідно враховувати високу ймовірність революційних подій в Україні наприкінці весни – на початку осені 2009 року.
Ці потрясіння розділять соціальні процеси на "до" і "після".
Відповідно, програмні завдання громадсько-політичних об’єднань в сучасних умовах мають бути умовно розділені на 2 етапи: на дореволюційний та післяреволюційний етап.
Дореволюційний етап ставить перед активною громадськістю два важливих завдання.
По-перше, необхідно протягом найближчих місяців підготувати конструктивне підґрунтя для майбутніх революційних змін.
Це передбачає проведення серед населення просвітницької роботи з метою його залучення до законної та мирної громадської діяльності, активізація правозахисту, поширення ненасильницьких методів спротиву серед населення, навчання методам боротьби з провокаціями.
Необхідно в короткий строк створити серед населення стійкий попит на конструктивні цінності та ідеали, попит на порядок, забезпечити відразу до хаосу, конфліктів і соціально-державного безладу.
По-друге, громадські об’єднання мають забезпечити його активістам комфортне середовище спілкування – стати спільнотами взаємодопомоги для тисяч громадян, об’єднаних спільними проблемами по всій Україні.
В умовах кризи багато співвітчизників зустрічаються з проблемами, фінансовою скрутою, розчаруванням. В таких умовах важливо, щоб людина не була полишена на самоті.
Моральним полегшенням для постраждалої людини буде побачити, що вона не одна, а її однодумці знаходять в собі сили для боротьби. Громадські об’єднання по всій Україні мають стати середовищем взаємодопомоги, адже спільно пережити кризу – набагато легше.
В разі настання революційних подій в Україні у громадських об’єднань з’являться додаткові завдання, від реалізації яких буде залежати майбутній розвиток України.
Необхідно буде організовувати скликання Конституційних Зборів для прийняття якісно нової Конституції. Ідея Конституційних Зборів полягає в необхідності суб’єкта, який матиме представницький характер, діятиме від імені народу, не матиме повноважень по управлінню державою і не боротиметься за владу.
Єдине призначення Конституційних Зборів – від імені народу розробити Конституцію – Основний Закон – і винести його на народний референдум для затвердження.
Конституційні Збори будуть формуватися шляхом загальноукраїнських виборів по мажоритарних округах з числа авторитетних і освічених людей. Над підготовкою скликання Конституційних Зборів сьогодні працюють десятки експертних та ініціативних груп. Вони розробляють теоретичну і юридичну базу для цього процесу.
Однак досі немає жодного масового громадянського руху, який взяв би на себе функцію популяризації та підготовки громадської думки до проведення Конституційних зборів.
Залежно від того, чи зможуть громадяни самостійно або через свої організації, ініціативи та рухи актуалізувати ідею Конституційних Зборів, залежить – чи матиме Україна демократичне майбутнє, чи ні.
Крім того вкрай необхідно після настання революційних змін – це розробка Конституції, яка закладе підвалини для реального народовладдя і громадського контролю над державою.
Нова Конституція України, написана за участю громадськості, має закладати ідеальну модель взаємовідносин в країні. Вона складатися з 3 суб’єктів – вільного громадянина, громадянського суспільства і держави.
Громадянин наділений своїми правами і свободами, які вільно реалізує. Вільні громадяни складають громадянське суспільство, яке є простором для практичної свободи, вільним від державного втручання.
Громадянське суспільство наймає державу для обслуговування інтересів суспільства і громадян. Держава підконтрольна громадянському суспільству і підзвітна йому.
Саме така модель закладалась в усі проекти Конституції України до 1994 року, де був передбачений розділ "про громадянське суспільство". Однак пізніше всі прогресивні ідеї з проектів Конституції були викреслені.
Допоки в Конституції не з’являться положення про громадянське суспільство, всі розмови про громадський контроль над державною владою і, відповідно, про якісні зміни в Україні, будуть лише теорією.
Отже, всі громадсько-політичні об’єднання в Україні, які поділяють мету громадянського контролю за державною владою, мають взяти активну участь в написанні майбутньої Конституції України і домогтися внесення в її проект положень про громадянське суспільство так, як це було до 1994 року.
Тоді з’явиться шанс поставити державу під контроль суспільства і змінити філософію влади – вона нарешті стане не джерелом збагачення, а тягарем підконтрольного служіння.
Ще одне (третє) завдання громадськості – забезпечити докорінне очищення владної еліти. Для цього вже зараз громадські об’єднання мають продумувати і розробляти варіанти люстрації, в ході якої скомпрометовані зловживаннями та корупцією чиновники й політики будуть усунуті від влади.
Є два варіанти люстрації – законодавча і громадська. Законодавча потребує розробки чітких критеріїв, які будуть закріплені у відповідному законі. Однак найбільш ефективна люстрація – громадська. Активна громадськість своєю думкою і позицією буде оцінювати кожного політичного або державного діяча схвально або засуджуюче.
В 2005 році була спроба проведення такої громадської люстрації через складання громадських "Чорних списків". Цей приклад необхідно буде повторити в 2009-2010 році, зробивши його загальнонаціональною справою.
І, нарешті, – громадські об’єднання мають ініціювати масштабні процеси модернізації України.
Активні громадяни України володіють унікальним інноваційним потенціалом. Громадські об’єднання мають створити умови і суспільний попит для реалізації цього потенціалу. Йдеться про підготовку і розробку в громадському середовищі програм модернізації та розвитку України.
Модернізаційними пріоритетами, для початку, можна визначити п’ять: розвиток інфраструктури, освіти, сільського господарства, регуляторна політика і екологія. Ці пріоритети дозволять Україні вийти з глибокої кризи з великими перевагами.
Для реалізації всіх вищезазначених завдань активну роботу необхідно починати вже сьогодні. За спиною у нас – 18 втрачених років. Більше втрачати час і шанси неприпустимо.
В разі реалізації вищезазначених завдань можна буде з впевненістю стверджувати, що громадськість досягне своєї мети – розбудує в Україні громадянське суспільство і утвердить його контроль над державою.
Окрім того, кожному громадянину дістанеться визначна роль в українській історії – історії творення нового і прекрасного майбутнього.
Майбутнє починається сьогодні!
 


P.S. Автор вітає повне або часткове вільне використання тексту громадськими об’єднаннями та засобами масової інформації в своїй роботі. В разі виникнення запитань або відгуків, з автором можна зв’язатися електронною поштою.
Автор хоче висловити подяку всім, хто протягом багатьох останніх років ділився досвідом, а також подякувати за ідейну підтримку Валерію Семиволосу та іншим дописувачам "Української Правди".
Олексій Толкачов