ХТО ТИ Є, УКРАЇНО?

Є дві нації у світі, котрі всю історію свого народу намагаються представити тільки як історію народу гнаного, вічно битого й упослідженого. Обидві ці нації аж хизуються своєю непорочністю і розцяцькованою цнотою, своєю зразковою добротою, ліричністю, а особливо – своєю беззубістю, бо ж ніколи нікого не завойовували, не загарбували, а завше тільки оборонялися. Обидві нації схибнулися на своїй древності. Й настільки сильно, що, завершивши суперечку про національність Ісуса, Адама і Єви, врешті вхопляться за динозаврів.
Тими двома націями є жиди і українці. (прочитати повністю)

КІЛЬКА разів я брався за цю роботу і кожного разу кидав її: не вистачало духу зважитися на те, щоб розворушити страшну фактографію нашого історичного буття. Бентежило й відчуття несвоєчасності грубої правди. (Принаймні так здавалося ще три роки тому). Як і нерозуміння тих, які обізнані з фактами, але схильні думати, що нагадувати про них недоцільно, а то й шкідливо, бо це, з їхньої точки зору, може підірвати віру. Й, авжеж, передбачувані звинувачування в самообпльовуванні, дарма що не було жодного мислячого націонала, який не торкався б цієї болючої теми, в чому легко переконатися навіть з наведеної у цій праці цитації. (прочитати повністю)

Зараз багато людей ностальгічно зітхають: "А раніше, попри все, було краще жити!" Чи ж краще? Коли ви запитаєте мене, я скажу: так. Так! Так!! Так!!!
А чому? Над цим варто застановитися.